Реактивні шахеди: чому Київ під ударом і чого бракує ППО
Уже близько місяця Київ і пристоличний регіон живе під майже безперервними атаками реактивних дронів, які розганяються до 600 км/год і піднімаються на висоту до 7 км. Питання вже не в тому, чи можна їх збивати, а в тому, скільки засобів для цього потрібно.
Про те, як протидіяти новій російській зброї, висловився Анатолій Храпчинський — директор з розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві. За його словами, звичайних дронів-перехоплювачів для цього завдання недостатньо, і головна причина — у характеристиках самих цілей.
Швидкість близько 600 км/год і висота польоту до 7 км суттєво ускладнюють роботу тих засобів, які добре показали себе проти звичайних шахедів. Перехоплювач, розрахований на повільну ціль, просто не встигає за реактивним апаратом, а частина розрахунків узагалі не дістає його на такій висоті. Саме тому питання стоїть не про одну «чудо-зброю», а про поєднання різних рівнів оборони.
Масштаб загрози видно з переліку об'єктів, які опинилися під ударом. Це великі склади з продуктами харчування, медикаментами, будівельними матеріалами та поліграфією, а також автозаправні станції. Окремо агресор намагається уразити торговельно-розважальні центри столиці. Поруч із цим страждають і житлові будинки, де гинуть та отримують поранення цивільні люди.
Для міст це означає цілком конкретні наслідки: перебої з постачанням товарів, ризики для медикаментів на складах, складнощі з пальним і пожежна небезпека на об'єктах, куди потрапляє ворожий дрон. Щільність забудови та насиченість логістики в столичному регіоні роблять такі атаки особливо чутливими для повсякденного життя.
Розмова про те, коли відсоток збиття реактивних боєприпасів наблизиться до показників звичайних шахедів, стосується не лише техніки. Йдеться про те, наскільки швидко вдасться наростити кількість і якість засобів перехоплення, адаптувати тактику та підготувати розрахунки. Це поступовий процес, а не одноразове рішення.
Підсумок простий: реактивні дрони стали викликом, до якого попередні напрацювання протиповітряної оборони підходять лише частково. Відповідь на нього вимагатиме і нових засобів, і зміни підходів до того, як захищати міста та критичну інфраструктуру.
