ШІ на полі бою: що автономні дрони й ракети означають для України

Головний поштовх до розвитку автономних систем — радіоелектронна боротьба. Противник глушить супутникову навігацію, канали управління та передачі даних, через що дрон може втратити звʼязок з оператором або не отримати навігаційних сигналів. Якщо програмне забезпечення здатне підтримувати роботу засобу ураження без основних каналів, воно перебирає на себе частину функцій управління. Ключову роль тут відіграє компʼютерний зір, що дає змогу автоматично донаводитися на ціль: після втрати звʼязку контроль може перейти до системи автономного управління, яка продовжить виконувати закладене завдання.

Водночас про повністю автономну зброю говорити зарано. Оператор, найімовірніше, не зникне з процесу ні в коротко-, ні в середньостроковій перспективі. Навіть за втрати звʼязку людина може спершу довести систему до району цілі, і лише потім дрон самостійно шукатиме та ідентифікуватиме обʼєкт. Спроба ж змусити апарат самостійно подолати, наприклад, 200 кілометрів підвищує ризик системної помилки, коли дрон почне діяти не за призначенням — аж до загрози для власних військ чи цивільних. Саме тому повна автономність має серйозні обмеження.

Військовий аналітик Олексій Гетьман пояснює, що сучасний ШІ в дронах — це передусім обчислювальна система: вона отримує зображення з камери, порівнює їх із заздалегідь завантаженими прикладами й коригує роботу двигунів чи рулів, щоб спрямувати політ на ціль. При цьому вона не «розуміє» ситуацію так, як оператор.

Різниця між дронами й ракетами насамперед у вимогах: ракети рухаються значно швидше. Тут ШІ може бути задіяний у роботі систем наведення та підвищенні точності ураження за координатами. Якщо ракета потрапляє в зону дії засобів РЕБ і її основні системи зазнають впливу, штучний інтелект потенційно здатен підтримувати роботу окремих систем, тримати заданий курс і коригувати наведення.

В українських безпілотниках ШІ застосовують і для розпізнавання цілей, і для компʼютерного зору: камера передає зображення, а алгоритм зіставляє його з підготовленими даними — фото техніки, обʼєктів інфраструктури, транспорту. Це дозволяє уточнювати положення прямо в польоті, зокрема порівнюючи зображення місцевості з картою для фінальної корекції маршруту. СЕО оборонної компанії Fire Point Ірина Терех каже, що компанія використовує саме такий підхід: «Ми використовуємо його для візуального зіставлення з картою з метою остаточного коригування цілі. Але я не скажу, що це суттєво змінює підхід до використання дронів, оскільки я все ще вважаю, що остаточне рішення має приймати людина». За її словами, застосовуються підходи «man-in-the-loop» і «man-on-the-loop»: у першому людина бере участь у критичному рішенні, у другому система виконує окремі етапи сама, але оператор контролює її та може втрутитися. Терех зазначає, що зараз триває збір точніших даних для інерційних платформ, що допомагає коригувати курс за тривалої втрати звʼязку, але на завершальному етапі людина все одно має бути задіяна.

ШІ вдосконалює не лише Україна. Позаштатний радник президента з питань розвитку технологічних напрямків оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов повідомляв про використання росією безпілотників з елементами штучного інтелекту — зокрема для того, щоб зробити ударні дрони менш помітними для української радіоелектронної розвідки. Водночас експерти наголошують: принципової технологічної відмінності між українськими та російськими рішеннями немає. ШІ не має «національного характеру» — різниця радше у швидкості дії, обсязі памʼяті, потужності обчислень та елементній базі.

За оцінкою військового експерта Олександра Коваленка, Україна випереджає росію за креативністю і високотехнологічністю, але суперник відстає не критично — приблизно на один-два кроки в окремих напрямках. «Різниця полягає в тому, що росія має більше можливостей для протидії таким дронам на своїй території, зокрема завдяки більшій кількості систем протиповітряної оборони», — зазначає він. За його словами, в України досі залишається проблема з повноцінною протидією реактивним дронам, і вирішувати її слід було не аврально, а готувати відповідну номенклатуру засобів заздалегідь. «Технологічно ми можемо бути попереду ворога, але практично в питаннях реагування на нові загрози ми часто опиняємося позаду», — підсумовує Коваленко.

Отже, головна роль ШІ сьогодні — не замінити людину, а перебрати на себе окремі функції оператора: навігацію без GPS, розпізнавання цілей, роботу в умовах активного РЕБ. Оператор поки що вирішує, за яким обʼєктом стежити, тоді як алгоритм може знайти обʼєкт, що найбільше відповідає збереженому зразку, і спрямуватися до нього. Перевага в тому, що не потрібне постійне зовнішнє керування, а отже, дрон складніше «збити з пантелику» засобами РЕБ. Саме тому боротьба за технологічну перевагу дедалі більше зводиться до боротьби за дані, обчислювальні потужності та здатність швидко адаптуватися до нових умов війни.