Ракетний потенціал РФ і підрозділ КНДР: що це означає для України

У серпні 2026 року Росія почала розміщення північнокорейського ракетного комплексу у Воронезькій області, що межує з Луганщиною. Йдеться про шість пускових установок КНДР, забезпечених 120 балістичними ракетами. Це свідчить про подальше поглиблення військової співпраці між Москвою та Пхеньяном.

Водночас українська розвідка спростовує версію про вичерпання ракетних запасів РФ. Росія щомісяця здатна виробляти понад 200 крилатих і балістичних ракет, а план на липень навіть перевиконала: 65 ракет 9М723 для «Іскандер-М» та 87 ракет Х-101. Також активно нарощується випуск балістичних ракет РМ-48У для С-400 — цьогоріч заплановано понад 480 одиниць, що вдвічі більше, ніж торік.

На думку авіаексперта Анатолія Храпчинського, поява північнокорейських комплексів виводить конфлікт на новий геополітичний рівень: «Разом із технікою заходять штатні корейські екіпажі, які в реальній війні високої інтенсивності здобувають безцінний практичний досвід подолання західних протиракетних комплексів. Тобто на боці Москви відкрито діє ще одна країна з ракетно-ядерним потенціалом, і цей відпрацьований в Україні досвід Пхеньян уже завтра використовуватиме для тиску й шантажу союзників у своєму регіоні». У зоні ураження таких ракет, за даними ГУР, можуть опинитися Сумська, Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Дніпропетровська та Запорізька області.

Ключова мета Москви — не просто наростити кількість ударів, а перевантажити українську ППО. Храпчинський зазначає: «Загалом Росія має близько 160 пускових установок ОТРК "Іскандер", кожна з яких несе по дві ракети, проте в реальних комбінованих ударах ворог залучає в середньому від 16 до 26 комплексів. Вони завдають ударів із різних векторів у максимально стислий проміжок часу, штучно перевантажуючи багатоканальність наших зенітних ракетних комплексів». Для прориву оборони достатньо спрямувати балістичні цілі на один напрямок, створивши щільність, яку фізично не здатна перехопити жодна система у світі.

Північнокорейські KN-23 мають суттєво гіршу точність: відхилення можуть сягати сотень метрів або навіть кілометрів, тоді як «Іскандер-М» зазвичай влучає з похибкою 5–20 метрів. Однак за штатного спрацювання фугасна частина KN-23 масою до тонни залишає значно більшу вирву, ніж 480-кілограмова у російської ракети. Тож експерти називають цю зброю передусім засобом терору населення.

Відповідь України, на думку фахівців, має бути асиметричною: знищувати російські пускові установки та виробничі ланцюги ще до запуску. Для цього потрібні супутникова розвідка в реальному часі та високоточні засоби ураження, зокрема ATACMS і AGM-88 HARM. Водночас Росія з квітня 2026 року призупинила серійне виробництво «Кинджалів», переорієнтувавши ресурси на точніші ракети. У ГУР пояснили, що це пов'язано з доопрацюванням ракети через проблеми з точністю, спричинені накопиченням помилок навігаційної системи під впливом РЕБ та інших факторів.

Отже, Росія не лише зберігає високі темпи ракетного виробництва, а й залучає додаткові ресурси КНДР, щоб посилити тиск на українську ППО. Це означає, що інтенсивність атак найближчим часом може зрости, а Україні критично важливо нарощувати власні оборонні спроможності та діяти на випередження.