Серпень на Донеччині: звільнили 71 км², але втратили більше

Серпень 2026 року на Донеччині позначився суперечливими тенденціями. З одного боку, українські сили заявили про звільнення 71 км² на Олександрівському напрямку, де вдалося повернути контроль над 11 населеними пунктами Комарської громади Волноваського району: Воскресенкою, Грушівським, Зеленим Гаєм, Зіркою, Мирним, Новохатським, Олександроградом, Піддубним, Привільним, Товстим та Ялтою. З другого боку, окупанти продовжували наступати й захопили 80,8 км² території області, що більше, ніж у червні та липні.

Важливо розуміти: успіх на Олександрівському напрямку не став результатом лише серпневих дій. Ці території звільняли поступово протягом восьми місяців — із січня 2026 року, а публічно про це оголосили лише тепер. Водночас росіяни на цьому ж напрямку захопили близько 1,1 км² біля Маліївки. Загалом під окупацією нині перебуває 21,26 тис. км² Донеччини, тобто 80,2% площі області.

Найбільші втрати ЗСУ зафіксовані на Покровському та Слов’янському напрямках — по 25 км² кожен. На Покровському росіяни активізувалися на тлі наближення осені: поки є «зеленка», вони можуть пересуватися посадками з меншими втратами. Окупанти також почали масово застосовувати FPV-дрони на глибині до 20 км від лінії бойового зіткнення, використовувати «дрони-підслухувачі» та атакувати логістику ЗСУ. На Слов’янському напрямку ворог, за даними аналітиків, зосередив основні зусилля, зробивши його пріоритетнішим за Покровський.

На Костянтинівському напрямку окупанти захопили 18,1 км², на Краматорському — 11,7 км². Тут росіяни регулярно заявляли про «прорив оборони», збудованої з 2014 року, і наближення до Слов’янська та Краматорська. Українські військові визнають ризики, але не підтверджують значних просувань ворога. Водночас на Лиманському напрямку вже сьомий місяць поспіль лінія фронту залишається стабільною — там окупанти страждають від проблем із логістикою, браку їжі, води та пального.

Підсумок місяця: попри успіхи на окремих ділянках, загальний баланс територій у Донецькій області залишається на користь противника. Ключові бої зміщуються у бік Слов’янська та Краматорська, де окупанти намагаються прорвати оборону, тоді як українські сили тримають оборону та покладаються на контрбатарейну боротьбу й ураження логістики ворога.