O OpinionАналітика та думки про Україну

Новий наступ на Чернігівщину: чи реальна загроза і чого чекати від Кремля

·513 слівредакція
Новий наступ на Чернігівщину: чи реальна загроза і чого чекати від Кремля

Росія не має ресурсів для повторення наступу на північ України у стилі 2022 року, але загроза дронів, обстрілів і диверсій залишається високою. Що насправді планує Кремль — у розборі експерта.

Військовий експерт Іван Тимочко зазначає, що наразі російська армія не здатна організувати масштабний прорив через Чернігівщину чи Сумщину, подібний до спроби захоплення Києва на початку повномасштабної війни. У Кремлі справді розглядають такі сценарії на рівні стратегічного планування, але для їх реалізації потрібні сотні тисяч підготовлених військових, яких у ворога просто немає.

Головна небезпека для прифронтових громад півночі, за оцінкою експерта, полягає не в піхотних штурмах, а в постійних обстрілах, атаках безпілотників та діях диверсійно-розвідувальних груп. Такі загрози вже проявлялися — зокрема, українські прикордонники знищили елітний російський підрозділ «Сенеж», після чого окупанти відмовилися використовувати цих спецпризначенців у боях.

Будь-яка велика військова операція потребує місяців підготовки, у якій беруть участь сотні фахівців Генштабу РФ. Вони мають оцінити власні можливості на конкретному напрямку, необхідну кількість особового складу, стан логістики та матеріального забезпечення. Результат такого аналізу може показати, що наступ неперспективний, але Кремль все одно проходить цей етап — аби посилити інші напрямки або спланувати відволікаючі удари вздовж лінії фронту довжиною близько 1200 кілометрів.

Експерт нагадав про провал спроби росіян наступати на Сумщину силами до 60 тисяч осіб із резервами близько 20 тисяч. Навіть маючи кращу логістику з Донеччини, ворог не досяг мети, а на Чернігівщині ситуація для нього ще складніша через болотисту й лісисту місцевість, що ускладнює розгортання великих угруповань.

Активність російських військ у Білорусі та демонстративні рухи на північних кордонах — це радше спроба змусити Україну тримати там додаткові сили, ніж підготовка до реального наступу. Водночас повністю виключати ризики не можна, поки Кремль продовжує стратегічне планування, а українська розвідка фіксує відповідні сигнали. Фортифікаційні споруди та лінії оборони, зведені на півночі після 2022 року, лишаються ключовим елементом стримування.

Читайте також