Середа, 20 червня

Понад 80 років Дніпро приховувало у своїх водах менонітську психіатричну лікарню.

Побудувати менш ніж за два роки сучасну лікарню, яка матиме кілька корпусів, своє господарство, розвинену інфраструктуру, квартири для медиків – завдання нереальне. Принаймні сьогодні. А от сто років тому так не вважали. Ба більше, коли йдеться не про елітний медичний заклад, а про психіатричну лікарню, яку побудували на благодійні кошти громадян. Розташована вона була на території Запоріжжя. Проте тепер на суші від неї лишилося небагато – кілька сходинок від одного з корпусів, рештки фундаменту та фрагменти кахлю, що колись прикрашав підлогу «Бетанії». Більша частина лікарні пішла під воду під час будування греблі Дніпровської ГЕС.

Відомий запорізький дайвер Юрій Батаєв вже багато років вивчає таємниці менонітського селища Айнлаге (Кічкас), яке існувало до 20-х років ХХ століття. У зв’язку із будівництвом Дніпровської ГЕС селище «занурилось» у воду. Разом із ним – і лікарня для людей із психічними розладами. Рештки незвичайного медичного закладу у водах Дніпра і знайшов Батаєв. Днями він виклав на своєму каналі в Youtube невелике розслідування.

Отже, за словами Юрія Батаєва, для будівництва майбутньої лікарні в 1909 році було виділено земельну ділянку площею 107 десятин. Земля була розташована між колоніями Айнлаге та Кронсвейде в місці поселення Альт-Кронсвейде. Гроші на будівництво зібрали за рахунок пожертвувань потужних промисловиків, релігійних громад, благодійних установ та мешканців колоній. Клініка мала назву «Бетанія». Проте, як стверджує краєзнавець, співробітник Запорізького обласного краєзнавчого музею Ольга Чайка, перша назва лікарні – «Віфанія».

«Для майбутньої лікарні вибрали назву “Віфанія” на честь селища, яке згадувалось у Новому Завіті як рідне місто Лазаря, Марії та Марфи. У цьому місті (нині селище Аль-Азарія) перебував Ісус Христос напередодні в’їзду в Єрусалим. Із середини XIX століття ця назва трактується як «будинок бідних». Пізніше в російській мові назва “Віфанія” трансформувалася в “Бетанію”», – таку версію Ольга Чайка виклала у матеріалі, який надруковано у «Музейному віснику».

Однак, із цим категорично не погоджуються інші історики. Після того як ми запитали в Юрія Батаєва, яка ж назва насправді була первинна і чи є взагалі друге ім’я, він відповів: «Наскільки я розумію, усе ж таки правильно “Бетанія”. “Віфанія” – це звучання було прийнято у старій Росії, згідно з читанням букв за церковнослов’янською традицією. Але ж ми ж тепер не використовуємо церковнослов’янську вимову».

Запорізькі історики на сторінці у Facebook почали дискутувати з цього приводу.

Місцеві ентузіасти досить давно зацікавилися пошуком менонітської лікарні.

«Ідея пошуку “Бетанії” виникла давно. Відомі мені руїни, загублені в нетрях Правого берегу, були не такі прості, якими здавалися на перший погляд. Явно не залишки звичайного житлового будинку. Розмах і симетрія фундаментів, обриси колон в їхніх лініях, уламки кахлю… Навіть у такому вигляді вони дуже нагадували бетанські будівлі з ретро-знімків. Впевненість стала 100 %, коли Олена Середа під час архівної роботи виявила план території. А колекціонер Олександр Архіпов представив громадськості знімок 1941 року водосховища. Найцікавіше – головний корпус і його супутники “Бетель” і “Салем” явно виявилися у Дніпрі», – написав у своєму Facebook історик Артем Бородін.

Для того, аби стало зрозуміло, що таке «Бетель» і «Салем», повернімось у 1900-ті роки.

Отже, представники менонітських громад обрали спеціальну комісію, яка займалася виробленням основних напрямків діяльності лікарні, збором грошей та її будівництвом. До складу комісії увійшли підприємці, промисловці, проповідники. Лікарню вирішили будувати за зразком аналогічного закладу в м. Білефельді (Німеччина).

У середині березня 1911 року був відкритий жіночий корпус «Бетель», названий на честь одного з головних міст стародавнього Ізраїлю, 20 серпня 1911 року – чоловічий «Салем», що отримав назву на честь міста світу.

Згідно з інформацією Ольги Чайки, у 1913 році було завершено будівництво головного корпусу – двоповерхової будівлі, де розташовувалися палати, кабінети лікарів, аптека, ванні кімнати, кухня, їдальня.

«Бетанія» мала розвинену власну інфраструктуру. На території лікарні було вирито колодязь, побудовано водонапірну вежу, водопровід із холодною і гарячою водою, пральню, було електричне освітлення, телефонний зв’язок. У 1925 році на лікуванні у «Бетанії» перебувало 204 пацієнти.

Коли розпочалося будівництво Дніпровської ГЕС, територія психлікарні потрапила в зону затоплення. У 1927 році 105 ліжок психіатричної лікарні Запорізького округу було передано Херсонській психіатричній лікарні із формулюванням: «Це буде корисно для подальшого відродження Херсонської психлікарні». 9 травня 1927 року всі пацієнти «Бетанії» були переведені в лікарню на Ігрені.

Після того як Артем Бородін та Юрій Батаєв дослідили ту територію, яка не була затоплена під час будування греблі, опрацювали архівні матеріали, ретельно вивчили аерознімки, зроблені у 1940-х роках, вони вирішили шукати «скарб» під водою, але поки що без занурення.

За допомогою гідролокатора Батаєв провів обстеження дна річки і знайшов місце, де, імовірно, майже століття тому стояла водонапірна вежа «Бетанії» і головний корпус.

«Тепер всі надії на перевірку точок вже під водою. Буду занурюватися, коли прозорість води дозволить зробити відеозйомку», – сказав дайвер.

Текст: Ольга Парсенюк

Фото надані Артемом Бородіним

Залишити коментар