Середа, 20 червня

Переконаність частини українців у тому, що процес приватизації державного майна практично завершений, не відповідає дійсності. В Україні ще є що приватизувати. Процес роздержавлення не припиняється, але для його кількісного і якісного прориву потрібен відповідний закон. 9 листопада Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект «Про приватизацію державного майна» (№ 7066).

Документ розглядається в контексті реформування всієї вітчизняної економіки. Що у нас ще можна віддати в приватні руки, наскільки зміни  сприятимуть оздоровленню економіки? І чи виграють від новацій врешті-решт громадяни України?

Прем’єр наполягає

У понеділок, 6 листопада, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман на своїй сторінці у Facebook вказав на важливість ухвалення найближчим часом законопроекту «Про приватизацію державного майна», розробленого в Мінекономрозвитку спільно з Фондом держмайна. Ініціатор цього документа – глава уряду. За його словами, приватизація разом із запобіганням корупції у держзакупівлях та посиленням антимонопольного законодавства є наступним кроком після ухвалення пенсійної, освітньої та медичної реформ.

«Більшість держпідприємств в Україні, на жаль, є збитковими, – повідомив Володимир Гройсман. – Тільки за 2016 рік збиток 89 зі 100 найбільших держпідприємств склав 9,5 млрд грн. Тобто, у кишенях чиновників щохвилини зникало близько трьох середніх зарплат українця. Прозора процедура продажу дозволить передати близько тисячі держпідприємств більш ефективному власнику. Стратегічний інвестор зможе модернізувати виробництво та створити додаткові робочі місця».

Напередодні розгляду законопроекту в парламенті прем’єр зробив ще один пост у соцмережі, вказавши, що кожна четверта справа, яку розслідує НАБУ – корупція на держпідприємстві. Половина всіх справ стосується держпідприємств із ТОП-100. А загальна сума збитків держпідприємствам внаслідок корупції 20 млрд грн.

Законопроект № 7066 передбачає скорочення переліку об’єктів, заборонених до приватизації; застосування практики продажу активів, прийнятих у приватному секторі; перехід до ринкового ціноутворення на держпідприємства. Процеси приватизації регулюватимуться одним законом замість семи.

Державне добро

 «В Україні досі не проведено так звану велику приватизацію, – розповів Opinion Андрій Новак, економічний експерт. — Мова йде про приблизно тридцять крупних об’єктів. Це, зокрема, Одеський припортовий завод і кілька десятків обленерго, акції яких ще належать державі. І плюс біля трьохсот середніх, а також біля трьох тисяч так званих дрібних підприємств».

За словами економіста, приватизація не припинялася, однак надходження до бюджету від неї несуттєві. Одна з найкрупніших останніх угод — продаж трьох обленерго — не принесла бажаних результатів. Повноцінного роздержавлення немає, хоча в проекті Держбюджету на наступний рік уряд зазначив 22,5 млрд грн доходів від приватизації.

«Щоб назбирати таку суму, потрібно дійсно провести велику приватизацію, – переконаний Андрій Новак. — Але не так, як це робилося в Україні досі. Треба допустити серйозних міжнародних гравців. Якщо об’єкти будуть приватизуватися за принципом відкритого аукціону, то можна розраховувати, що вартість на них дозволить отримати заплановані 22,5 млрд. Крім того, прозорий закон про приватизацію – один із так званих дванадцяти маяків, які МВФ виставив Україні навесні цього року як умову для продовження співпраці. Фонд відклав співпрацю як мінімум до квітня наступного року в очікуванні в тому числі і цього закону».

Отже, в Україні залишилося більше трьох тисяч державних підприємств. Економіст Борис Кушнірук повідомив Opinion, що близько місяця тому таких об’єктів налічувалося 3444, не враховуючи комунальні підприємства.

«Є що приватизувати, – вважає пан Кушнірук. – У державній власності є сенс залишити не більше ста підприємств, найбільш стратегічно важливих. Для них можна спробувати менеджмент і контроль у відповідності з міжнародними стандартами. У держвласності лише сільськогосподарських підприємств десь 600, близько 60 – Укрспирту. Із 3444 підприємств приблизно половина насправді вже не працює. Вони лише на папері. Там все розкрадено.

Бізнес – це не функція держави. Якщо економіка працює ефективно, то бізнес-підприємства розвиваються і сплачують податки. І це головний дохід, який отримує держава».

 Треба ефективний власник

Мета заявленої приватизації – чесний і прозорий продаж державного майна для залучення реальних інвестицій. Оскільки Україна вже має чималий досвід приватизації і він переважно негативний, то чи не наступимо знову на старі граблі?

«Часто-густо кажуть: «А чому приватизовані раніше підприємства не стали ефективними?» – продовжив Борис Кушнірук. – Так, значна їхня частина опинилася в руках неефективних власників. Тому що в нас не було прозорої відкритої приватизації. Усе продавалося за безцінь, а що дається легко, те й легко втрачається. Як правило, не було менеджменту, який міг би працювати якісно.

Крім того, якщо економічна політика держави впродовж усіх років незалежності була вкрай несприятливою для ведення економічної діяльності, то, зрозуміло, що будуть збиткові всі підприємства, незалежно від форми власності. Це питання економічної політики уряду (податкової, митної, бюджетної), а також політики Нацбанку. Якщо фактично кредитування припинилося, то така економіка буде деградувати, перетворюватися в економіку агросировинних підприємств, які займаються лише виробленням сировини і її експортом».

Довідка

Законопроектом № 7066, зокрема, пропонується ввести інститут радників, які допомагатимуть підготовці підприємств до приватизації. Документ забороняє участь у приватизації компаній, зареєстрованих у державі-агресорі, і обмежує участь компаній, зареєстрованих в офшорах. Не допускає спроби штучно знижувати ціни підприємств, виставлених на роздержавлення.

Ласі шматки

Приватизація не торкнеться стратегічних об’єктів. А перелік таких має суттєво скоротитися. Експерти переконані, що не чіпатимуть підприємства військово-промислового комплексу, атомні станції, ЛЕП, магістральні газопроводи. Найбільш привабливою для розпродажу є енергетична сфера. На думку фахівців, при умові відкритості процесу чимало міжнародних компаній зацікавлені прийти на український енергетичний ринок. Він прибутковий, має потенціал не лише для внутрішнього споживача, а й для експорту.

Не омине приватизація і локомотив української економіки – агросектор. Не виключено, що нарешті запустять ринок землі, адже мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення продовжують із року в рік. Противники ринку запевняють, що в українців відберуть найдорожчий капітал – землю. Прихильники ж вказують на порушення конституційних прав власників землі – люди не можуть розпоряджатися нею на свій розсуд, у тому числі продати.

«Найцінніше у державній власності – землі, – запевнив Opinion Іван Томич, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України. – Вони знаходяться у різних відомствах і органах влади. Це стосується і Академії аграрних наук, і Міністерства оборони, і водгоспу, і цілого ряду підприємств і відомств. Якщо говорити тільки про землі сільськогосподарського призначення, то це кілька мільйонів гектарів. Як ними розпорядитися? На превеликий жаль, це питання зависло і його розв’язання ми не бачимо».

Куди підуть гроші?

Для уникнення корупції при приватизації фахівці пропонують певні запобіжники. Крім прозорих аукціонів з рівними умовами для учасників, це і не допущення до торгів монополістів, і продаж заодно квот на виробництво певної продукції, і обмеження прав судів ухвалювати рішення про заборону чи призупинення приватизації та блокування допуску інвесторів до участі в торгах. Щоправда, не зрозуміло, чи спрацює все це в українських реаліях, чи дійсно прийдуть серйозні інвестори, чи розпочнеться реальне оновлення виробництв?

«Якщо приватизація знову відбудеться між українськими олігархами і фінансово-промисловими групами, то модернізація на об’єктах буде такою, якою була і раніше – дуже повільною, – переконаний Андрій Новак. – Якщо ж прийдуть серйозні міжнародні компанії, то вони принесуть новітні технології».

Важливо, куди надходитимуть гроші від приватизації державних об’єктів.

«На жаль, у нас кошти від приватизації зараховуються до загального фонду Держбюджету, – продовжив пан Новак. – Фактично це бюджетний котлован, з якого вони потім по статтях витрат розподіляються в Держбюджеті. Хоча доцільно було б створити спеціальний приватизаційний чи інвестиційний фонд, і гроші від приватизації цільовим призначенням витрачати на реальні сектори економіки, а не просто їх проїдати».

Проїдання коштів від роздержавлення не найгірший варіант. Значно гірше, якщо гроші зникатимуть у кишенях зловмисників, які нагріють руки від приватизації.

Поки що Верховна Рада сказала перше слово – проект закону «Про приватизацію державного майна» за основу підтримали 258 народних обранців. Та чи проголосують за документ парламентарії загалом? Бажання прем’єра отримати відповідний закон найближчим часом експерти вважають занадто оптимістичним.

Текст: Віктор Цвіліховський 

1 комментарий

Залишити коментар