Пантеон під час війни: В'ятрович пояснив, чому зведення не можна відкладати

10 вересня у Львові в межах 33-го міжнародного BookForum відбулася дискусія «Пантеон: чи можливі пам'ять і примирення?». Модерував розмову журналіст, історик і військовослужбовець Вахтанг Кіпіані. Учасники говорили про доцільність зведення Пантеону в умовах повномасштабного вторгнення, про те, чому держава роками не наважувалася на цей крок, і за якими принципами добиратимуть постатей, що уособлюють українську державність.

Кіпіані поставив питання, чому проєкт Національного пантеону не вдалося реалізувати в попередні десятиліття — зокрема за президентства Віктора Ющенка, коли держава, здавалося, взяла курс на національне самоусвідомлення. Володимир В'ятрович відповів, що тоді суспільство було зовсім не готове до таких рішень, а самі ідеї сприймалися як маргінальні. Навіть після 2014 року, коли парламент ухвалив першу постанову про Пантеон, прихильників ідеї залишалося дуже мало.

«Сформувалося невелике коло експертів, які вважали це для себе потрібним. Ми перетворилися у таку невеличку секту, яка періодично збиралася на вулиці Липській, де ми це проговорювали, вивчали цей досвід. Але поза цього товариства наш вплив був просто мінімалістичний. Проте суспільство дуже змінилося. Подивіться на соціологічне опитування, яке стосується тих людей, які, на нашу думку, мали б бути на пантеоні, Бандеру, Шухевича і так далі, ставлення до української повстанської армії… Перелом колосальний! Понад 80% вважають Українську повстанську армію героями за незалежність. Того не було навіть після 2015 року», — сказав він.

Окремо нардеп зупинився на тому, як змінювалася суспільна свідомість на прикладі відмови від радянського 9 травня. За його словами, станом на 2014 рік близько 58% українців усе ще вважали цей день другим за важливістю святом після Дня Незалежності, тож миттєве скасування могло спровокувати реваншистські настрої. «Ми тоді зробили дуже правильно, що зробили такий перехідний етап, коли ми запровадили з одного боку 8 травня як День пам'яті і примирення, з другого боку залишалося 9 травня як День перемоги над нацизмом. Чекали, щоб почало мінятися суспільство і врешті-решт у 2023 році поставили остаточну крапку в існуванні 9 травня як Дня перемоги. Треба розуміти, що для політика важливо зберігати такий баланс: з одного боку тягнути за собою, проявляти лідерські властивості, з другого боку не відірватися», — пояснив історик.

Найбільше суперечок нині точиться довкола безпекових ризиків. В'ятрович вважає побоювання ілюзорними, адже ворог завдає ударів по різних регіонах, не оминаючи й сакральних пам'яток. На його думку, розбудова національних інститутів є частиною самої боротьби, а не справою, яку можна відкласти на невизначене майбутнє. «У мене запитання до тих людей, які впевнені, що “Давайте після війни” А ви знаєте, коли вона закінчиться? Ніхто не знає. А мені здається, що від таких кроків, як спорудження національного Пантеону, які зміцнюють нашу національну ідентичність і роблять нас сильнішими у цій війні, залежить, можливо, не коли закінчиться ця війна, але значною мірою, як вона закінчиться. Я впевнений, що це те, що робить нас сильнішими, і це те, що ми маємо робити просто зараз», — наголосив він.

За словами В'ятровича, сучасні покоління вже взяли на себе додаткову відповідальність і пішли на ризик, коли перевезли до України Євгена Коновальця та Андрія Мельника. Саме такі рішення, переконаний він, мають спонукати українців до дій і до чіткого усвідомлення, що єдина мета у цій війні — перемога.

Процедурно ж включення постаті до Пантеону потребуватиме фахової рекомендації комісії при Інституті національної пам'яті, підтримки 226 народних депутатів та підпису Президента.

Отже, дискусія показала: питання Пантеону — це не лише про монумент і список імен. Це про те, чи готова держава формувати національну пам'ять тут і зараз, а не чекати на абстрактне «після війни». І саме від цієї готовності значною мірою залежить, якою Україна вийде з боротьби.