Мирослава Ґонґадзе: «Детектор медіа» став дзеркалом української журналістики

У вересні «Детектору медіа» виповнюється 25 років. Видання, засноване на початку 2000-х як «Телекритика», з’явилося в момент, коли українські медіа потерпали від цензури, темників і політичного тиску. Як зазначає Мирослава Ґонґадзе, журналістка та експертка з міжнародної політики, саме тоді суспільству критично бракувало майданчика, який би не просто декларував свободу слова, а аналізував, як насправді функціонують медіа, хто ними маніпулює і де проходить межа між журналістикою та пропагандою.

На думку Ґонґадзе, головний внесок «Телекритики» та «Детектора медіа» полягає в тому, що вони привчили українську журналістику до самокритики, ставши своєрідним дзеркалом професії. Це було особливо важливо під час Помаранчевої революції, коли видання стало частиною боротьби журналістів проти цензури, а під час Революції гідності — інструментом фіксації маніпуляцій у висвітленні протестів. Після початку російської агресії роль медіамоніторингу лише зросла, адже інформаційний простір став частиною поля бою.

Ґонґадзе, яка після вбивства свого чоловіка Георгія Ґонґадзе, касетного скандалу та акцій «Україна без Кучми» добре знала ціну несвободи слова, сприймала появу «Телекритики» як ознаку нового журналістського середовища. Воно почало говорити вголос про цензуру, політичний тиск і професійні стандарти, про що раніше шепотілися лише в кулуарах. Вона не виділяє один визначальний матеріал, але пам’ятає відчуття, що з’явився простір, де журналісти ставлять незручні питання власній професії.

Екс-керівниця «Голосу Америки» у Східній Європі визнає, що не завжди погоджувалася з оцінками «Детектора медіа», особливо коли сама ухвалювала редакційні рішення. Однак вона ніколи не сумнівалася в праві видання критикувати: журналістика, яка вимагає підзвітності від влади, має бути готова до критики на свою адресу. Описуючи команду видання трьома словами, Ґонґадзе називає принциповість, незалежність і витривалість.

Поглядаючи в майбутнє, Ґонґадзе радить «Детектору медіа» змінюватися разом із медіасередовищем, але зберігати базові принципи. В епоху штучного інтелекту, соціальних мереж і дезінформації видання має стати не лише критиком традиційних медіа, а одним із головних центрів осмислення нового інформаційного простору. Її побажання команді — залишатися незручною для влади, власників медіа, політиків і самих журналістів: коли медіакритика стає зручною для всіх, вона перестає виконувати свою роботу.

За 25 років в Україні змінювалися президенти, уряди, власники телеканалів і технології, країна пережила дві революції та повномасштабну війну. А «Детектор медіа» продовжує робити те, з чого починав, — ставити незручні запитання і захищати професійні стандарти. Саме ця послідовність, на думку Ґонґадзе, є найбільшою силою видання.