O OpinionАналітика та думки про Україну

Вплив ОАЕ в Африці: ціна інвестицій та паралелі з Україною

·1782 слівредакція
Вплив ОАЕ в Африці: ціна інвестицій та паралелі з Україною

Об'єднані Арабські Емірати за десятиліття стали найбільшим інвестором в Африці, але їхній шлях до постнафтового майбутнього пролягає через підтримку воєнізованих угруповань і тіньові схеми з золотом. Як це впливає на позиції Києва на континенті?

ОАЕ, які часто сприймають як офшорну гавань для капіталу, за останні десять років перетворилися на ключового гравця в Африці. Через державні холдинги та портового оператора DP World еміратські шейхи контролюють інфраструктуру щонайменше в 13 країнах континенту — від Мозамбіку до Сенегалу. Обсяг ненафтової торгівлі між Африкою та країнами Перської затоки вже перевищує 100 мільярдів доларів, і значна частина цих потоків проходить саме через Дубай.

Однак за офіційними інвестиціями — вітрова станція в Єгипті за 10 мільярдів доларів чи нафтопереробний завод в Уганді за 4 мільярди — стоїть менш помітна, але тривожна діяльність. Розслідування Financial Times вказує: Абу-Дабі використовує військові бази в Сомаліленді та Джибуті для постачання зброї Силам швидкого реагування (RSF) у Судані. Це угруповання, яке ООН і США звинувачують у геноциді та етнічних чистках, отримало від еміратців сучасні безпілотники та засоби ППО. Окрема схема — контрабанда золота: за оцінками дослідників, понад 40 тонн суданського металу щороку нелегально потрапляє до Дубая, фінансуючи війну.

Для України ця ситуація створює складну дилему. З одного боку, ОАЕ — важливий партнер: саме через Абу-Дабі Київ повертає викрадених Росією дітей і проводить обміни полоненими. З іншого боку, еміратські гроші опосередковано живлять і російську війну — ОАЕ імпортують від 40 до 60 тонн російського золота щороку, а в Центральноафриканській Республіці співфінансують перебування «Африканського корпусу» РФ в обмін на доступ до родовищ. Українські спецпідрозділи, за даними іноземних ЗМІ, вже воювали в Судані проти RSF, а в Лівії позиції Києва й Абу-Дабі прямо протилежні.

Захід, схоже, закриває очі на ці суперечності, цінуючи економічні зв'язки з Еміратами вище за ситуацію в Африці. Вакуум, який лишили після себе європейські та американські актори, заповнюють більш прагматичні держави — Туреччина, Катар, Саудівська Аравія. І поки Київ балансує між партнерством з Абу-Дабі та протидією російському впливу, питання ціни такої співпраці залишається відкритим.

Читайте також