Секретаріати конкурсних комісій: прихований важіль впливу на доброчесність
Німецький експерт Тільман Хоппе назвав секретаріати конкурсних комісій «сліпою плямою» моделі залучення міжнародних експертів. Від того, як організована їхня робота, залежить, яку інформацію отримають члени комісій, а отже — і які рішення вони ухвалять.
У дискусії про конкурсні комісії з відбору до судових та правоохоронних органів зазвичай зосереджуються на гарантіях незалежності експертів. Однак, за словами колишнього німецького судді Тільмана Хоппе, є аспект, якому приділяють замало уваги — робота секретаріатів. Закон майже не регулює, як саме вони функціонують і наскільки незалежною є їхня підтримка. Ці питання часто прописують у регламентах: хто керує секретаріатом, чи мають члени комісії власних помічників, хто контролює їхню діяльність. Хоча це звучить технічно, саме від цього залежить, яку інформацію зрештою отримають члени комісії.
Хоппе наголошує: той, хто контролює потік інформації, отримує суттєвий вплив на процес. Працівники секретаріатів вирішують, що саме побачать члени комісії, а що — ні. Особливо це критично для міжнародних експертів, більшість із яких не знають української мови й змушені покладатися на помічників. Водночас експерт відзначає патріотизм працівників секретаріатів, яких він називає «невідомими борцями за доброчесність».
Попри застереження щодо секретаріатів, Хоппе вважає вагомим аргументом на користь міжнародної участі те, що іноземні експерти значно менше пов’язані з місцевими мережами впливу. Втім, незалежність має й зворотний бік — питання ефективності. Експерт не заперечує, що серед міжнародних членів трапляються ті, хто зникає на кілька днів у відповідальні моменти, але зазначає, що подібні випадки бувають і серед національних членів комісій.
Щодо мотивації, Хоппе не погоджується з тезою, що міжнародні та національні експерти суттєво різняться. Більшість іноземців, яких він бачив, захоплені своєю справою та вірять у можливість змін. Національні ж члени, за його спостереженнями, часто мають особистішу мотивацію — прагнення зробити країну кращою.
Окремо експерт звертає увагу на «soft skills»: один проблемний член комісії може задати тон роботі всього органу. Також він порушує питання доступу до даних. Зокрема, Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) не мала доступу до банківських даних, тоді як у Молдові комісії такий доступ мають. Це, за словами Хоппе, може впливати на повноту перевірок і кінцеві результати відбору.
Питання продовження мандата міжнародних експертів залишається актуальним для України. Без цього, як застерігають громадські організації, країна ризикує втратити запобіжники незалежності судових та правоохоронних органів.
