Нова комунікаційна стратегія МЗС: швидкість, координація та виклики для команди

Нова стратегія МЗС України суттєво відрізняється від попередніх: вона побудована на досвіді, набутому за роки повномасштабної війни. Її головне завдання — утримувати голос України у фокусі глобальної уваги, незважаючи на те, що війна триває вже довго, а міжнародні редакції перемикаються на інші конфлікти.

Центральним елементом системи залишається Департамент публічної дипломатії та стратегічних комунікацій МЗС, до якого входять чотири відділи: публічної дипломатії, інформаційної політики та роботи зі ЗМІ, цифрової дипломатії та стратегічних комунікацій. Кожен із них працює в різному темпі — від реакції за кілька хвилин до кампаній, що тривають роками. Окремо вводиться поняття «комунікаційної спільноти МЗС» — ширшого кола установ і людей, здатних підсилювати український голос. До нього увійшли Центр стратегічних комунікацій, Український інститут, Дипломатична академія, агентство «Укрінформ», телеканал Freedom, United24 Media, а також народні депутати, подружжя дипломатів і світове українство.

Найконкретніша частина стратегії стосується швидкості кризового реагування. На реакцію в соціальних мережах відводиться від однієї до п’яти хвилин, у традиційних медіа — 20–40 хвилин. Перше спростування фейку має з’явитися протягом години, а розгорнута відповідь — за чотири. Для підготовки повідомлень пропонується алгоритм «МАСК» (мета, аудиторія, сигнал, контекст). Стратегія також спирається на принцип «one voice», але не обмежує свободу дипломатів у соцмережах — важливо, щоб позиції не були взаємовиключними.

Окремий акцент зроблено на комунікаційному бойкоті державних медіа Росії та країн, що підтримують її агресію. Українські офіційні спікери не братимуть участі в їхніх форматах, щоб не надавати їм легітимності. Також прописано правила роботи зі штучним інтелектом: заборонено генерувати фальшиві фото та відео наслідків російської агресії, кожен створений ШІ продукт має пройти перевірку людиною, а інформацію з обмеженим доступом не можна завантажувати в комерційні моделі.

Водночас стратегія майже не торкається питання внутрішньої витривалості команди. Підтримувати темп реагування вночі, у вихідні та різних часових поясах роками — означає потребу в ротації, підготовці кадрів і запобіганні вигоранню. Документ не пояснює, як забезпечити цю стійкість в умовах адміністративних обмежень, що покладаються на працівників дипломатичної служби. Без вирішення цього питання ризик розриву між задумом і виконанням стає реальним у кризовий момент.