РФ випускає до тисячі реактивних дронів щомісяця — що це змінює для України

Про такі оцінки в ефірі «Ранок.LIVE» розповів авіаційний експерт Богдан Долінце. За його словами, йдеться не лише про дрони, а й про надлегкі крилаті ракети, а сам масштаб виробництва реактивних платформ він називає одним із найсерйозніших викликів для України.

Другий напрям, на який звертає увагу фахівець, — це спроба Кремля вибудувати так звану малу систему протиповітряної оборони, подібну до української. Її основа — мобільні вогневі групи, озброєні великокаліберними кулеметами та переносними зенітно-ракетними комплексами, які мають перехоплювати повітряні цілі. «Росія теж, на жаль, не стоїть на місці. Вона вдосконалює роботу своєї системи протиповітряної оборони. Росія фактично намагається впровадити досвід України з побудови малої системи ППО», — наголосив Долінце. До цієї ж тактики, за його словами, належить і частіше залучення пілотованої авіації — гелікоптерів Мі-28 та літаків Су-34 і Су-35 — для перехоплення повітряних цілей.

Що це означає на практиці. Якщо Росія справді вийшла на рівень близько тисячі реактивних дронів на місяць, то йдеться не про окремі гучні удари, а про здатність тримати високий темп атак постійно. Для українських міст це означає, що паузи між масованими обстрілами можуть скорочуватися, а навантаження на сили протиповітряної оборони — зростати. Водночас реактивні дрони складніше перехоплювати, ніж звичайні: вони швидші, а отже, у мобільних вогневих груп і розрахунків ППО менше часу на реакцію. Саме тому спроба РФ скопіювати український підхід до малої ППО має подвійний сенс — вона захищає російські пускові майданчики й тилові об'єкти від українських дронів і ракет.

Окремий сюжет — симетрія можливостей. Україна однією з перших почала створювати реактивні платформи, зокрема «Паляницю» та «Пекло», проте, за словами експерта, вивести їхнє виробництво на потрібний рівень поки не вдалося, тоді як противник спроможний суттєво наростити масштаби. Це питання не лише технологій, а й промислової спроможності: серійний випуск, комплектуючі, темпи постачання. Раніше військово-політичний оглядач Олександр Коваленко зазначав, що ефективність застосування ворожих дронів проти України зараз на піку з початку повномасштабного вторгнення. За його словами, Україна вчасно не відреагувала, коли ще в січні 2024 року територією країни вперше пролетів реактивний дрон «Шахед-238», а роком пізніше — перша «Бандероль», хоча саме тоді варто було почати розробляти інструменти протидії.

Підсумок простий: гонка йде не стільки за кількістю дронів, скільки за швидкістю адаптації. Росія копіює українські рішення у ППО й нарощує серійний випуск реактивних платформ. Від того, наскільки швидко Україна зможе масштабувати власне виробництво та засоби перехоплення, залежатиме, скільки ударів дійде до цілей і скільки з них вдасться зупинити.