Незнання англійської: що насправді стоїть за цифрами та як рахувати втрати

Опитування Центру Разумкова, проведене в липні 2023 року, показало: 43,8% дорослих українців оцінюють своє знання англійської як нульове, а вільно володіють мовою лише 1,1%. Ці цифри нерідко викликають бажання порахувати, скільки країна втрачає через мовний бар'єр. Однак будь-який калькулятор, який видає конкретну суму, найімовірніше, працює з вигаданими даними.

Опитування вимірювало самооцінку, а не реальний рівень володіння мовою. Воно не враховує професію, дохід чи продуктивність конкретної людини. Тому перетворити 43,8% на частку втраченого ВВП простим множенням не вийде — між словами «не знаю англійської» та фактичною економічною шкодою лежить надто багато змінних.

Насправді чесного загальнонаціонального рахунку не існує. Натомість є десятки малих втрат, які компанії фіксують щодня, але рідко пов'язують із мовою. Експортна команда наймає посередника для переговорів із партнером, керівник читає контракт повільніше, ніж ухвалює рішення, фахівець не подається на вакансію через співбесіду англійською, а держустанова віддає міжнародний коментар менш компетентному, але краще підготовленому мовно колезі. У кожному випадку втрати різні: час, звуження вибору, залежність від перекладача, пропущений контакт. Звести їх в один показник можна лише тоді, коли організації почнуть фіксувати такі випадки.

Ринок праці дає тверезішу картину. За даними Work.ua, у травні 2024 року вимогу англійської містили 10 042 унікальні вакансії — приблизно 6% усіх пропозицій. Тобто більшість роботодавців прямо її не вимагає. Але ці 6% розподілені нерівномірно: вони концентруються в міжнародних організаціях, IT, маркетингу, консалтингу, туризмі та частині юридичних і керівних ролей. Середній показник маскує вузькі місця, де мова справді визначає, хто потрапить за стіл переговорів.

Компанії можуть отримати власну цифру без державних досліджень. Достатньо протягом місяця записувати випадки, коли мовний бар'єр затримав відповідь, звузив коло кандидатів чи змусив залучити посередника, і фіксувати наслідки: години, додаткові етапи, втрачені заявки. Такий журнал може показати, що проблема зосереджена в одній-двох ролях, а решті команди навчання не потрібне. Для бізнесу це означає, що невидимий рахунок нарешті отримує конкретні рядки, які можна перевірити й на які можна реагувати.