Понад півроку минуло з часу опублікування відео, яке збурило всю Україну. На відео було зафіксовано побиття неповнолітньої Поліни Малоштан чотирма дівчатами. Навколо зібрався натовп із близько тридцяти школярів, які підбадьорювали нападниць і фільмували знущання над підлітком. Поліну били ногами по голові, тягали за волосся, добивали, коли вона лежала на землі. Все це в центрі Чернігова серед білого дня. Дівчину врятувала літня жінка, яка викликала поліцію. Це налякало агресивно налаштований натовп підлітків, і побоїще припинилося.
У жертви був струс мозку. Досі дівчина скаржиться на сильний головний біль. Є проблеми з очима. Якщо ситуація не покращиться, за два роки необхідна буде чергова операція. І це лише фізичні травми. Моральне приниження та страх від пережитого – окреме питання.
Увага ЗМІ до цього інциденту зменшилася, а закритий розгляд справи в суді триває ще й досі. Жертви знову можуть залишитися сам на сам із зухвалістю і свавіллям.
Доки рани були свіжі
Відео оприлюднила матір потерпілої, після чого піднялася хвиля суспільного обурення, яка вийшла далеко за межі Чернігова. Користувачі соціальних мереж лютували і заводили теми про самосуд, хоча були й ті, хто класифікував цей інцидент як нормальний та такий, що був актуальним завжди. Просто раніше не було гаджетів, аби його зафільмувати. Та навіть для такого збоченого поняття нормальності історія Поліни Малоштан має бути неприйнятною. Бо там із начебто розбірок «сам на сам» усе переросло в побиття одного чотирма.
Сенсацію підхопили місцеві, а далі й всеукраїнські ЗМІ. Майже одразу після публікації було оприлюднено імена нападниць та скріншоти їхніх сторінок у соціальній мережі. Це грубе порушення журналістських стандартів стало першої сходинкою популярності для бійцівських школярок Чернігова.
Далі резонанс розхитався до владних потуг імітації дії у напрямку вирішення проблеми. Наради в мера та губернатора, створення незрозумілої громадської ради, низка просвітницьких заходів у школах (передусім публічні звіти про них)… Усе це було актуальним ледь більше місяця, доки школярська бійка була на слуху. Очікувано, важливість подібних кроків нівелювалася прямо пропорційно спаду резонансу.
Чернігівська група неповнолітніх осіб удостоїлася прайм-тайму на всеукраїнських каналах. Цій історії було присвячено два ток-шоу, у подальшому навіть серія сюжетів. Зрозуміло, аби підігріти аудиторію, були запрошені сумнівного штибу експерти, зустріч жертви та нападниці облаштували маніпуляціями такими ж грубими, як і ведення сумнозвісного бою. Ситуацію емоційно обсмоктали й забули.
Гоїлися рани – гоїлися і потреби у вирішенні проблеми. Після втрати актуальності новини подальший розвиток історії, на жаль, цікавить далеко не так, як її початок.
Двічі – збіг чи закономірність?
Безпосередньо перед побиттям Поліни були розбірки і з її «подругою» Юлією. Дівчину також жорстоко побили, однак вона заявляти до поліції не поспішала, натомість повідомила про погрози. Так чи інакше, відео з фактом насилля було, і його почали розслідувати уповноважені органи.
На хвилі резонансу виплило ще одне відео. На ньому найактивніша бійцівська школярка жорстоко б’є ще одну дівчину. Все це відбувалося у дворі багатоповерхівок також посеред дня, також за присутності натовпу глядачів. Однак у цьому випадку за жертву намагався заступитися чоловік. Проте навіть присутність дорослого не знизила градус агресії. Нині чернігівська феміда розглядає ці три інциденти, зафіксовані на відео.
Валентина Малоштан, матір Поліни, повідомила: насправді жертв найактивнішої нападниці набагато більше. Однак через низку причин вони та їхні батьки бояться про це говорити публічно.
Розгляд триває, але справу умовно закрито?
Чернігів – місто не особливо велике, тож припущення тут швидко народжуються і так само швидко поширюються. Після оприлюднення імен фігурантів заговорили про впливових батьків та зв’язки в органах. Звісно, прямі докази не були наведені. Проте підкріпила теорію змови початкова кваліфікація випадку за статтею 125 КК «Умисне легке тілесне ушкодження» (зазначимо, покарання – або штраф, або громадські роботи, або обмеження волі на термін до двох років). Потім провадження все ж скерували за частиною 2 статті 296 «Хуліганство, вчинене групою осіб». Максимальна санкція – позбавлення волі на 4 роки.
Родина потерпілої заявляла про спроби сімей нападниць зам’яти справу, лунали й погрози. Однак все одно інцидент взяли на контроль правоохоронні органи, супроводжуючи все це запевняннями в максимальній пильності щодо цієї справи.
Уже потім, коли справа була передана до суду, виявилося, що із третьою потерпілою зв’язатися неможливо. За місцем реєстрації вона не проживає, у жодній зі шкіл її міста (дівчина прописана у Славутичі) не навчається. Матір найактивнішої нападниці повідомила, що, ймовірно, родина виїхала за кордон. Цікаво, звідки така обізнаність?
Дівчина, яка була з Поліною в той день, здається, своїх кривдниць вибачила. Уже після інциденту публікувала в соціальній мережі спільні з ними світлини. Перед початком засідання навіть були вітальні обійми та дружні розмови. Крім того, клопотання адвокатів обвинувачених щодо закритості процесу підтримували і сама потерпіла, і її законний представник.
Вони ж діти у правовому полі
Справа була передана до суду у вересні. Суспільний інтерес вщух достатньо, аби ця новина сприймалася як середньостатистична.
Батько однієї з обвинувачених виступив категорично проти зйомки (ще до прийняття рішення щодо форми судового розгляду). При цьому мали місце особисті образи на адресу медійників та непрямі погрози. Ініціативу підтримали всі дівчата з лави підсудних і друга потерпіла.
Прокурор зазначив про можливу часткову присутність журналістів. Це був перший крок у розріз інтересів постраждалої сторони. Такий маневр здивував і адвоката Поліни, і її родичів. Так, останні наполягають на максимальній публічності. Родина хоче, аби кожне рішення, кожна процедура процесу були відомі людям. Водночас їх лякає те, що справа, можливо, вже давно вирішена, і винні покарання не понесуть.
Аргументація обвинувачених та їхніх представників на користь закритого процесу очікувана. По-перше, у справі проходять неповнолітні. Це стосується не тільки обвинувачених, а й понад двох десятків свідків, про що зазначали адвокати. По-друге, низка місцевих ЗМІ некоректно висвітлює подію та спотворює факти. Також говорили про доцільність створення сприятливого оточення для дитини в залі суду. Натомість медійники, навпаки, є негативним психологічним фактором для дівчат. Інтереси іншої дитини, тієї, яку побили з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, до уваги не особливо бралися. Вона знову виступила одна проти натовпу своїх кривдниць.
Третє засідання завершилося рішенням про закритість судового розгляду до моменту судових дебатів.
Актуальність прецеденту
Насправді подібне відбувається не вперше і, на жаль, не в останнє. Лише в Чернігові відомо про два побиття неповнолітніх їхніми однолітками. Останнє трапилося в серпні, потерпіла дев’ятикласниця потрапила до лікарні із забоями м’яких тканин голови, тулуба та верхньої лівої кінцівки. Цього разу відео не було, про правопорушення повідомила прес-служба прокуратури.
Показовим був випадок у Черкасах у серпні минулого року. Тоді троє дівчат побили свою подругу, і це також було зафіксовано на відео. До зустрічі готувалися – в однієї була запальничка, якою мали палити волосся жертви, у другої – ніж, у третьої руки були перебинтовані для бійки. У результаті вони отримали лише примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.
Причини та мотиви агресивної поведінки підлітків, безперечно, важливі. Їх мають аналізувати шкільні психологи та пильнувати батьки. Це все внутрішній аспект питання: хто, кого, за що, як і чому побив. Зовнішній бік – це логічний ланцюг «протиправне діяння – покарання». Але він чомусь не відрізняється особливою «незламністю».
Чим завершиться справа Малоштан, поки казати рано. Головне – не забути про неодноразовість подібного діяння з боку фігуранток та особливу жорстокість у його вчиненні.
Родина потерпілих і так зневірена та демотивована зухвалою поведінкою кривдниць та їхніх представників у залі суду. І це ще за присутності журналістів, коли виникала необхідність хоч якось стримуватися перед камерами. Натомість слід зазначити, що свідки, яких вважає за потрібне заслухати прокурор, – товариші обвинувачених. Тому потерпілі в об’єктивних свідченнях сумніваються.
Хоча дуже цікаво послухати, що скажуть ці діти. Бо в деяких із них наявні свої суперечності із законом. Але це вже інша історія, яка поки теж не має свого вироку.
Текст: Діна Вонг
