Токсичний пил, важкі метали у ґрунті та вода з присмаком: чим війна отруює довкілля України

Кожен обстріл залишає по собі не лише руйнування, а й невидимий слід — у повітрі, ґрунті та воді. Під час горіння бетону, дахових покриттів і військової техніки в атмосферу потрапляють тисячі тонн токсичних речовин, а продукти горіння перетворюються на дрібний пил, здатний проникати глибоко в дихальну систему і навіть у кровотік. В Україні вже зафіксовано тисячі випадків екоциду — цілеспрямованого нищення екосистем і отруєння води й повітря.

Фахівці Центру контролю і профілактики хвороб обстежують повітря та ґрунт просто неба — поблизу дитячих майданчиків у спальних районах Києва. Спеціальним насосом прокачують повітря через фільтри й поглиначі, аби визначити вміст формальдегіду, оксидів азоту, вуглецю та сірки. Проби землі, відібрані біля лавок і там, де граються діти, перевіряють на нафтопродукти, хлориди та важкі метали — свинець, кадмій, мідь і цинк. У лабораторії ґрунт пересівають, просушують і зважують пил на фільтрах. За вітряної погоди та великої кількості дерев концентрація пилу в одному з таких замірів була в межах норми, проте формальдегід у повітрі все одно виявили. За словами фахівчині Центру Лідії Тимошенко, раніше ця речовина могла не фіксуватися взагалі, а її небезпека в тому, що вона поступово накопичується в організмі, загрожуючи проблемами з дихальною системою та подразненням очей.

Найбільший ризик становить не видимий оку дим, а мікроскопічні частинки. Керівниця Центру респіраторної медицини та алергології клінічної лікарні «Феофанія» Світлана Гук пояснює: великі частки сажі осідають у верхніх дихальних шляхах і легко виводяться, тоді як дрібний пил проникає в найвіддаленіші ділянки бронхів, доходить до альвеол і потрапляє в кров. «Повітря на вигляд може бути доволі прозорим і без запаху, але ці частинки міститимуться у ньому», — застерігає вона, пов'язуючи з тривалим впливом такого пилу зростання судинних захворювань, зокрема інфарктів та інсультів. За словами експертки Аріни Петросян, токсичні частинки розміром менше 2,5 мікрона після пожеж здатні висіти в повітрі та переноситися вітром на великі відстані протягом доби, особливо в спеку й безвітря.

Окрема загроза — забруднення ґрунту на місцях, де горіла техніка. Бойовий медик добровольчого батальйону «Госпітальєри» Руслан Мелешко відбирав проби землі на лінії фронту: після влучання КАБів на Запоріжжі, з місця горіння танка в Кураховому на Донеччині та з деокупованої Київщини. Він наголошує, що основне забруднення походить не стільки від вибухових речовин, скільки від згарищ: у техніці є мікросхеми, різні метали, акумулятори зі свинцем і цинком. «Усе це потрапляє в нашу землю», — каже він. Найвища концентрація важких металів — безпосередньо під точкою горіння, звідки отруйні речовини згодом просочуються в ґрунтові води.

Як це позначається на людях, видно на прикладі деокупованих сіл. Лариса Пихно розповідає про село Велика Дорога на Чернігівщині, де окупанти з першого дня тримали місцевих жителів як живий щит, розмістивши техніку у дворах і на городах. Під час одного з боїв там згоріло близько трьох десятків одиниць ворожої бронетехніки. «У перший день мама нарахувала понад 500 танків. Пожеж було дуже багато», — згадує вона. За кілька років після деокупації в селі почали масово помирати люди, переважно від раку легень. Серед померлих — сусіди та місцева медсестра. Мати пані Лариси, 63-річна Надія, померла раптово. Тест на спадкову онкосхильність, зроблений згодом, не показав генетичного раку, і жінка переконана, що причина — у воєнних наслідках. Місцеві вже скаржилися, що вода стала каламутною та набула дивного присмаку, а на землі, де горіла бронетехніка, люди досі вирощують городину.

Завідувач кафедри онкології та онкохірургії Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Олексій Ковальов радить оцінювати майбутні ризики для українців за досвідом країн, де точилися інтенсивні війни. У В'єтнамі, Іраку, Афганістані, Сирії та на Балканах спостерігався сплеск захворюваності на рак легень, печінки, підшлункової залози та меланому, а в повоєнному В'єтнамі захворюваність на рак шийки матки зросла на 360%. «Для України рак легень — це велика проблема. В північних районах Іраку, які найбільше постраждали від авіаційних і ракетних ударів, через 5–10 років розпочалося різке зростання захворюваності на рак молочної залози», — зазначає лікар.

Аби зменшити ризики, фахівці радять мати з собою медичний респіратор із клапаном, стежити за показниками якості повітря в застосунках і не виходити на вулицю за високого забруднення, зачиняти вікна під час задимлення та регулярно робити вологе прибирання. Якщо людина опинилася поблизу епіцентру вибуху, виходити з будівлі слід проти вітру, аби не рухатися разом із токсичною хмарою. Лікарі наголошують: поєднання постійного стресу, браку сну й забрудненого довкілля діє як «бомба уповільненої дії», а тому важливі регулярні онкоскринінги, відмова від тютюну й алкоголю та здорові звички в дітей.