Війна на виснаження: чого чекати від російських обстрілів найближчим часом

У ніч проти 5 серпня Росія завдала масованого ракетного удару по Києву та області. За оцінками позаштатного радника президента Сергія Бескрестнова, РФ спроможна запускати по Україні близько 100 балістичних ракет щомісяця, і надалі атак буде більше. Експерти сходяться на тому, що країна опинилася в новій, критичній фазі війни, коли ворог використовує нашу нестачу засобів протиповітряної оборони.

Військовий експерт Олег Жданов зазначає: Кремль знає про брак протиракет в Україні та свідомо тисне на цю вразливість. Війна дедалі більше нагадує війну на виснаження, де виграє той, хто довше протримається. Україна намагається бити по російській економіці — нафтогазовій галузі та логістиці, тоді як РФ, за словами експерта, б’є по всьому, що бачить, зокрема по складах і продовольчих об'єктах. Щомісяця Росія виготовляє близько 60 ракет, а допомога Північної Кореї у вигляді пускових установок і ракет може суттєво посилити її спроможності.

Жданов не виключає, що цілями найближчим часом стануть не лише Київ. Під загрозою можуть бути Миколаїв, Одеса, Дніпро. Він нагадує: дальність «Іскандерів» обмежена приблизно 450 кілометрами, тому географія ударів залежить від розташування пускових установок. Захист, на думку експерта, можливий лише за умови наявності власної балістики для ударів у відповідь, зокрема по Москві, аби змінити настрої ворога. Для підготовки до наступного удару росіянам знадобиться близько тижня.

Олександр Коваленко з групи «Інформаційний спротив» пояснює: Росія навмисно нарощує виробництво балістичних ракет, виготовляючи їх більше, ніж увесь світ виробляє антибалістику. Приміром, ракет «Іскандер-М» РФ випускає понад тисячу на рік, тоді як американських перехоплювачів — лише 700–750, а для збиття однієї цілі потрібно дві протиракети. Це ставить Україну в складне становище, яке має стимулювати і світове, і власне виробництво засобів захисту. Коваленко наголошує: окрім пасивної оборони, потрібне полювання за пусковими установками та підприємствами, що їх виробляють, а також дипломатичні зусилля для обмеження постачань до Росії.

Військовий оглядач Денис Попович пояснює, чому знищити «Іскандери» так складно. Пускові установки ретельно маскуються в лісистій місцевості, мають кілька стартових позицій і фальшиві макети. Після пуску машина згортається за дві хвилини, що практично унеможливлює удар у відповідь. Теоретично влучити можна дроном, крилатою ракетою чи силами ССО, але на практиці найефективнішим засобом залишається власна балістична ракета, яка встигне долетіти до цілі раніше, ніж та залишить позицію.

Підсумовуючи: найближчі тижні можуть стати визначальними. Україна потребує не лише протиракет, а й можливості асиметричної відповіді. Без цього Росія продовжуватиме використовувати свою перевагу, а обстріли залишаться регулярними.