Українська балістика і «слабке місце» Росії: що це змінює

Росія навряд чи здатна прикрити всі свої стратегічні об'єкти від потенційних ударів українськими балістичними ракетами. Про це в коментарі Українському радіо сказав оглядач порталу «Мілітарний» Вадим Кушніков. За його оцінкою, комплекси протиракетної оборони розподілені по російській території нерівномірно: найсучасніші системи зібрані переважно навколо Московської області. Це означає, що навіть за наявності потужного щита регіони поза столичним поясом можуть залишатися значно менш захищеними.

Кушніков звертає увагу на дефіцит комплексів С-300 і С-400 у Росії, хоча точну їхню кількість встановити неможливо — закупівлі та склад цих систем традиційно засекречені. За його словами, у відкритих джерелах під цифрами щодо С-400 можуть матися на увазі як окремі пускові установки, так і повноцінні комплекси разом із радарами, командними пунктами та пусковими установками з ракетами-перехоплювачами. Окрема проблема — запаси самих перехоплювачів, які російські сили активно витрачали в попередній період. Супутникові знімки, за словами експерта, фіксують переміщення систем протиповітряної оборони з віддалених регіонів — аж до Далекого Сходу та Крайньої Півночі — для посилення позицій на європейському напрямку та поблизу лінії бойового зіткнення. Найновіші комплекси С-500 «Прометей» із ракетами-перехоплювачами 77Н6-Н та 77Н6-Н1 наразі зосереджені в Московській області як частина захисту столичного регіону.

Для України ж ключове питання — не лише наявність технології, а й можливість її відтворити. В Україні продовжує розвиватися наукова школа ракетобудування, і в перспективі це може дати вітчизняні балістичні ракети, здатні вражати цілі на території Росії. Водночас Кушніков називає низку перепон. Одна з головних — російські удари по виробничих майданчиках, значна частина яких розташована на сході України. Серед інших викликів — виготовлення окремих компонентів, зокрема твердопаливних ракетних двигунів і систем наведення. Балістичні ракети летять зі швидкістю, що у п'ять і більше разів перевищує швидкість звуку, а їхній профіль польоту відрізняється від інших засобів ураження, тож поєднання цих завдань експерт називає одним із ключових викликів для українських інженерів і дослідників.

Навіть після створення ракети постане питання масштабування — здатності випускати їх у кількості, достатній для регулярного застосування. Про окремі кроки в цьому напрямі вже йшлося: генеральна директорка компанії Fire Point Ірина Терех заявляла, що незабаром Україна зможе завдавати ударів власними балістичними ракетами по території Росії, а також повідомляла про випробування ракети FP-9 із більшою дальністю. За її словами, через велику дальність повноцінні випробування цієї зброї на території України неможливі, тому наступний етап може одразу стати бойовим застосуванням проти цілей на території РФ.

Підсумок: нерівномірність російської ПРО справді створює простір для українських ударів, але реалізація цього потенціалу залежить від того, чи вдасться захистити виробництво, налагодити випуск компонентів і вийти на серійні обсяги.