Україна — у трійці країн із найнижчою народжуваністю: що це означає

Глобальна демографічна криза пришвидшується: економісти зафіксували падіння світового коефіцієнта народжуваності нижче рівня відтворення у 219 із 236 досліджених країн. У 2026 році загальний показник уперше опустився нижче позначки 2,1–2,2 дитини на жінку, що вважається необхідним для підтримання чисельності населення. Це сталося швидше, ніж прогнозувала ООН, яка ще у 2024 році оцінювала коефіцієнт на рівні 2,25–2,3.

За даними Geo Factbook, які базуються на оцінках UN Population Division за 2025 рік, найнижчий показник народжуваності у Південній Кореї — 0,749 дитини на жінку. Другу позицію посідає Сінгапур із показником 0,963, а Україна перебуває на третьому місці з коефіцієнтом 0,997. Для порівняння, у Колумбії цей показник становить 1,01, в Ірані — 1,35, у Бразилії — 1,52.

Аналітики звертають увагу на те, що річні коефіцієнти народжуваності можуть бути оманливими. Короткострокові чинники, як-от економічна нестабільність або нові соціальні програми, здатні лише відтермінувати народження первістка на рік-два, майже не впливаючи на підсумкову кількість дітей у родині. Дослідження країн Східної Європи показують, що зниження річних показників до 1,35–1,4 зумовлене тим, що жінки до 30 років відкладають народження першої дитини.

Серед ключових перешкод для народження дітей респонденти називають високу вартість виховання, брак власного житла та нестабільну зайнятість. Аналіз даних країн ОЕСР свідчить про прямий зв'язок між витратами на нерухомість і рішенням про поповнення родини. Водночас прямі фінансові дотації демонструють обмежену ефективність: збільшення державної підтримки на 1% ВВП на душу населення забезпечує зростання коефіцієнта народжуваності лише на 0,02 дитини на жінку.

Демографічні моделі розходяться в оцінках піку чисельності населення Землі. ООН прогнозує досягнення максимуму у 10,3 млрд осіб у 2080-х роках, тоді як автори дослідження Terra Incognita вважають, що перелом настане вже у 2056 році, а населення не досягне 9 млрд. Суттєве скорочення частки молоді призведе до структурних змін на ринку праці, зростання навантаження на пенсійні системи та прискорення автоматизації.