Удари по РФ і розрахунок на переговори: що стоїть за новою тактикою Києва

Логіка цієї кампанії полягає в тому, щоб зробити війну дорожчою для Росії швидше, ніж Кремль встигне завдати нових втрат Україні. Протягом більшої частини повномасштабного вторгнення російське суспільство залишалося значною мірою відокремленим від найтяжчих наслідків бойових дій. Тепер Сили оборони намагаються цю ізоляцію порушити: перешкоджають авіасполученню та б'ють по нафтопереробних заводах і інших об'єктах у глибокому тилу.

Симптоми вже видно всередині Росії — дефіцит пального, збої в роботі аеропортів, проблеми в електронній комерції. Водночас Київ нарощує власне виробництво ударних безпілотників, що робить такі операції дедалі масштабнішими. Саме на цей ресурс значною мірою спирається розрахунок на те, що економічний і політичний тиск зрештою підштовхне Москву до реального діалогу.

Однак серйозних ознак загрози владі Володимира Путіна поки не спостерігається. Прогнози про швидкий крах і переворот лунали й раніше — від представників європейських розвідок, українських посадовців і росіян, які виїхали з країни. Попри це, Путін залишається при владі, а Кремль зберігає жорсткий контроль над медіа та придушує інакомислення.

Колишній посадовець НАТО, а нині аналітик центру «Нові євразійські стратегії» Джон Лаф вважає, що українські удари все ж створюють для Кремля складну ситуацію. За його оцінкою, вони підривають авторитет Путіна більше серед еліт, ніж серед населення: російська верхівка дедалі більше переконується, що перемоги на озвучених умовах досягти неможливо, а сам Путін не зміцнив безпеку країни, а навпаки — завдав їй шкоди. Лаф поки не бачить ознак неминучого перевороту чи революції, але зауважує: якщо дефіцит пального збережеться, а склади й далі горітимуть, у росіян виникне більше запитань про те, як довго триватиме війна і чому вона взагалі почалася.

Попри тиск на Росію, становище самої України залишається складнішим. Колишній британський дипломат Тім Вілласі-Вілсі зазначає, що Київ вступає в чергову воєнну зиму в гіршій ситуації, ніж країна-агресорка, і цього разу немає засобів захисту від ударів російських балістичних ракет. За його словами, ймовірно, «Київ у жаху перед настанням чергової зими». Цю вразливість, імовірно, бачать і в Кремлі, і серед союзників України.

Що це означає для України та її партнерів? Ставка на перенесення війни вглиб Росії — це спроба змінити саму логіку конфлікту: не лише оборонятися, а й робити ціну агресії відчутною для тих, хто її підтримує або терпить. Але ефект цієї стратегії залежить від двох змінних — здатності Києва утримувати тиск і спроможності партнерів закрити потреби української ППО до зими. Якщо тиск на російські еліти зростатиме, а захист українських міст залишатиметься слабким, розрахунок на переговори може виявитися одностороннім.

Короткий підсумок: Україна намагається перевести війну в площину, де вона стає проблемою і для російського суспільства, і для кремлівської верхівки. Поки що це радше посилення тиску, ніж гарантія зміни поведінки Москви. Вирішальним фактором найближчих місяців буде те, чи вдасться поєднати цей тиск із надійним захистом української території.