Боротьба з балістикою: чому удари по пускових стають пріоритетом

Україна вже має досвід ураження російських пускових установок, однак поки що йдеться переважно про тимчасово окуповані території. За словами старшого аналітика Українського центру безпеки та співпраці Антона Земляного, на півдні країни були успішні випадки знищення транспортно-пускових машин. Проте ці можливості обмежені через технічні особливості українських засобів та активну протидію противника.

На окупованих територіях ситуація для Сил оборони простіша: добре відома місцевість, напрацьовані маршрути для безпілотників, а окремі райони менш насичені російською ППО. Крім того, там українські дрони можуть ефективно використовувати Starlink для якісного зв'язку. Водночас на території Росії ці переваги зникають: Starlink не працює, а російські балістичні комплекси дуже мобільні — швидко розгортаються, здійснюють пуск і одразу змінюють позицію. Це залишає надто коротке вікно для виявлення та удару.

Росія також створює багаторівневу систему захисту навколо районів базування пускових комплексів, включно з ППО, засобами радіоелектронної боротьби та радіолокаційними станціями. Будь-який український безпілотник, що наближається, майже одразу потрапляє в поле зору ворожої оборони. Через це навіть крилаті ракети, як-от Storm Shadow, не гарантують успіху: російські РЛС фіксують зліт українських Су-24 ще до виходу в район пуску, і установки просто переміщуються.

Кардинально змінити ситуацію, на думку експерта, може поява власної української балістики. Перспективними проєктами називають розробки Fire Point (FP-7 та FP-9), а також ракетний комплекс «Сапсан». Точна інформація про етап їхньої готовності закрита, але саме такі системи потенційно здатні суттєво посилити спроможність України працювати по місцях базування російських ракетних комплексів.

Окремо аналітик звертає увагу на дефіцит ракет-перехоплювачів, який стане головним викликом взимку. Очікувані поставки від партнерів, зокрема передача SAMP/T, не зможуть повністю закрити проблему. Саме тому акцент на ударах по пускових, місцях виробництва та ланцюгах постачання є логічним кроком. Він зазначає, що удари по російських оборонних підприємствах, зокрема в Чебоксарах та по заводу «Прогрес», уже демонструють правильний напрямок, хоча знищити весь військово-промисловий комплекс Росії навряд чи вдасться.

Щодо можливих штучних обмежень допомоги з боку союзників, Земляний вважає такий сценарій цілком реальним. Історія військової підтримки з 2022 року показує, що вона часто надавалася дозовано. Водночас нині Україна має сильніші переговорні позиції, ніж раніше, тож спроби примусити її до невигідних поступів навряд чи будуть успішними. Проте політика дозованої допомоги безпосередньо впливає на кількість жертв серед цивільного населення.