Удар по дронопорту «Цимбулова»: що знищення російського об'єкта запусків дронів означає для України

За словами військового експерта Владислава Селезньова, колишнього речника Генштабу ЗСУ, йдеться про величезний інфраструктурний об'єкт, призначений для масованого запуску різних типів дронів — не лише «Герань-1» і «Герань-2», а й модифікацій у третій, четвертій та п'ятій версіях. «Величезний об'єкт на території однієї з російських областей, що межують з територією України. На превеликий жаль, це не єдиний об'єкт, який за останній час розбудували росіяни, і ті дрони, які щоразу прилітають на нашу з вами голову, вони часто є походженням звідти», — сказав він.

За даними розслідувачів, комплекс поблизу однойменного села в Орловській області почали будувати в серпні 2024 року, а перші запуски могли відбутися вже восени того ж року. У ніч проти 30 серпня 2026 року Сили оборони України атакували об'єкти зберігання та запуску ударних безпілотників на території дронопорту, уразивши місце зберігання БпЛА. А 21 вересня після влучань українських дронів у бункери та ангари було знищено частину безпілотників.

Логіка таких ударів, пояснює Селезньов, у тому, що Україна має обмежені ресурси для протидії ворожим дронам, особливо реактивним, які вже перебувають у повітряному просторі країни. Тому руйнація місць, де безпілотники зберігаються й запускаються, — найефективніша превентивна дія, яку можна уявити. «Бо той дрон, який вибухнув безпосередньо на місці зберігання, на базі, арсеналі чи складі, набагато кращий варіант для нас, ніж вести за ним полювання на території нашої країни з відповідними наслідками щодо ймовірного падіння уламків тих самих дронів», — наголосив експерт.

Для людей це означає цілком конкретну річ: що менше таких об'єктів працює, то менше атак дістається українських міст, і то менше ресурсів доводиться витрачати на перехоплення вже випущених дронів. Водночас ворог свідомо робить ставку на дешевизну дронових ударів порівняно з крилатими чи балістичними ракетами, тож боротьба тут — це змагання технологій і здатності швидко знаходити слабкі місця в російській протиповітряній обороні. У цьому напрямі працює українська розвідка, яка досліджує об'єкти та виявляє вразливі точки, після чого до справи беруться фахівці, які руйнують устаткування.

Селезньов зауважує, що для знищення подібних цілей Україні дуже допомогла б власна балістична зброя, а також заходи з розвідки та дорозвідки місцевості. За його словами, попри жорсткі російські контррозвідувальні заходи, на території РФ працюють українські партизани, які досліджують ці об'єкти, «ну а далі по них вже прилітають з ювелірною влучністю, точністю українські чи то ракети, чи то дрони».

Підсумок: удар по «Цимбуловій» варто читати не як разову акцію, а як частину системної стратегії — виснажувати спроможність Росії запускати дрони ще до того, як вони піднімуться в повітря. Наскільки послідовною буде ця стратегія, залежить і від наявності далекобійних засобів, і від розвідувальних даних, і від того, чи встигатиме Україна відповідати в цьому технологічному змаганні.