Туреччина між Заходом і Росією: що означає подвійна позиція Анкари для України

Туреччина послідовно відмовляється остаточно ставати на чийсь бік у протистоянні Заходу та Росії. Про це в коментарі для українських медіа розповів турецький фахівець із міжнародних відносин, засновник аналітичної платформи «Політика і стратегія» Кемаль Киса. За його словами, така лінія поведінки не є новою: «Туреччина намагається проводити політику балансу між західним світом на чолі зі США та євразійськими силами на чолі з Росією. І це не нова політика Туреччини. Насправді така політика балансу триває ще з останнього періоду Османської імперії».

Експерт нагадує, що ця традиція не перервалася й після проголошення Турецької Республіки. Загалом зовнішньополітичний курс Анкари він описує як орієнтований на дипломатію та мир, а не на жорстке приєднання до одного з блоків. Туреччина діє разом із Заходом у багатьох питаннях і передусім залишається членом НАТО, проте її підтримка України відрізняється від підходів Вашингтона чи європейських столиць. Водночас Анкара продовжує розвивати відносини з Росією — саме відповідно до логіки цього балансу.

Для України така роздвоєність має цілком конкретні наслідки. З одного боку, політична дистанція Туреччини означає, що Києву не варто розраховувати на Анкару так, як на партнерів по НАТО чи ЄС. З іншого — там, де йдеться про людей, позиція турецького суспільства, за спостереженнями Киси, є набагато однозначнішою. «Щодо труднощів і страждань людей в Україні, того, що вони стали біженцями, порушень прав людини, того, що мішенями стають діти, та російської агресії — позиція турецького суспільства, народу зрозуміла. Тут турецький народ, звичайно, підтримує Україну», — наголосив він. За його словами, у питанні гуманітарної підтримки Анкара стоїть на боці України: «Туреччина дивиться на цю війну з гуманітарної точки зору, але політично проводить політику балансу».

Окремий вимір турецької активності — посередництво. Останнім часом Анкара намагається зводити за одним столом сторони різних конфліктів у світі, і це, за оцінкою експерта, теж частина її орієнтованої на дипломатію політики та зусиль, спрямованих на припинення конфліктів не лише в регіоні, а й глобально. Раніше Туреччина неодноразово підтверджувала готовність докладати зусиль для організації зустрічі на рівні лідерів задля завершення російсько-української війни.

Отже, для України Туреччина залишається партнером із обмеженим, але передбачуваним набором інструментів: гуманітарна підтримка, посередницькі майданчики та відмова від політичного вибору на користь однієї зі сторін. Розуміння цієї логіки допомагає тверезо оцінювати, на що Анкара готова, а на що — ні.