Три сценарії для Путіна: чому війна не завершиться швидко

Російське вторгнення в Україну триває 1659 днів — замість одного-двох тижнів, на які розраховував Володимир Путін. Час і варіанти досягнення заявлених цілей у нього скорочуються. Офіцер американської військової розвідки у відставці Джонатан Світ та експерт із національної безпеки Марк Тот описали у колонці для The Hill три сценарії, які залишаються у Кремля. Для України та її партнерів кожен із них означає різні ризики.

Перший варіант — домовлятися через Дональда Трампа і схилити його до тиску на Київ, щоб той прийняв мир на російських умовах. Минулого тижня у Москві Путін приймав американського посланця Стіва Віткоффа та зятя президента США Джареда Кушнера, а в аеропорту їх зустрічав російський представник з економічних питань Кирило Дмитрієв. Ще в лютому Дмитрієв пропонував спільний проєкт із США на 14 трильйонів доларів, який залежав від мирної угоди щодо України та скасування санкцій. Але для такого миру Володимир Зеленський мав би погодитися на передачу Донбасу Росії — на що, на думку авторів, Трамп не піде. У вівторок Путін годину розмовляв із Трампом телефоном; помічник Кремля Юрій Ушаков назвав розмову конструктивною. Трамп заявив, що припинення війни відкрило б "вражаючі та далекосяжні" перспективи для відновлення відносин із Москвою та мало б "особливий вплив на торговельно-економічні зв'язки, обіцяючи величезні вигоди для обох країн". Автори додають: "Тільки не для України".

Другий сценарій — тиск на НАТО та Євросоюз, щоб змусити їх припинити підтримку Києва. Для цього Кремль уже використовує гібридну війну, демонстрацію сили та погрози країнам, які постачають Україні зброю і технології. До Білорусі нещодавно розгорнули 101-шу ракетну бригаду з балістичною системою середньої дальності "Орешник". Росія погрожувала Німеччині ударами по військових виробничих об'єктах у Берліні, британським виробникам безпілотників — "напіввійськовою відповіддю", а через розширення військової присутності Норвегії біля свого кордону заявляла про можливі "додаткові заходи". Водночас Путін міг переконувати Трампа, що "не має ворожих планів" щодо Європи, хоча його дії, за оцінкою авторів, свідчать про протилежне.

Третій і найнебезпечніший варіант — продовження наступу восени після невдалого літнього. Далі Москва може знову використати зиму як зброю, атакуючи критичну інфраструктуру України та намагаючись залишити людей без тепла. Окрема проблема Кремля — втрати армії: Росію можуть змусити мобілізувати до 600 тисяч військових після виборів до Державної думи, а рішення можуть відкласти саме через вибори, адже така мобілізація може погано сприйматися суспільством. Російські генерали неодноразово переносили терміни захоплення Донбасу — спочатку йшлося про Новий рік, тепер про 31 березня 2027 року. Інститут вивчення війни оцінює такий розвиток подій аж до 2032 року з огляду на нинішні темпи просування.

Автори зазначають, що російська військова доктрина передбачає значне збільшення кількості військових та артилерії, і прогнозують нові "м'ясні атаки". Найменш імовірним варіантом для Путіна названо оголошення перемоги, припинення бомбардувань України та відведення військ до кордону, встановленого в лютому 2022 року. На думку Світа й Тота, команда Трампа має усвідомити: коли Путін говорить про мир, він має на увазі знищення України як держави, її мови, культури та опору російській гегемонії. "Його умови залишилися незмінними після зустрічі з Віткоффом та Кушнером – просто переформульованими", — констатують вони. Автори також стверджують, що запропоноване Путіним триденне припинення вогню дало Росії можливість накопичити балістичні ракети, після чого вона вдарила по Києву.

Окремо йдеться про те, що Путін може отримувати від генералів неправдиву картину фронту. У неділю він повторив журналістам, що російські війська нібито захопили Святогірськ у Донецькій області, а вже в понеділок командир Третього армійського корпусу України записав відео з центру міста, спростувавши цю заяву. Висновок авторів: Трампу необхідно враховувати роль самого Путіна у продовженні війни. "Єдиною першопричиною війни в Україні є сам Путін. Єдина причина, чому ця війна триває, – це Путін", — стверджують вони.

Підсумок: жоден із трьох сценаріїв не передбачає швидкого завершення війни. Для України це означає потребу готуватися і до зимових ударів по інфраструктурі, і до тривалого тиску на союзників, а для Заходу — необхідність тверезо оцінювати будь-які мирні ініціативи, за якими стоять незмінні російські умови.