Просування РФ майже зупинилося: аналітики фіксують «тренд на перемогу»

Серпень 2026 року позначився фактичною зупинкою просування російських військ на українському фронті, тоді як інтенсивність їхніх втрат зросла. Згідно з аналізом ситуації на лінії зіткнення, опублікованим 1 вересня, різке зростання втрат окупантів та втрата ними ініціативи збіглися з призначенням головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого. Втім, перші позитивні тенденції для України стали помітні ще в лютому, після призначення Михайла Федорова міністром оборони.

На півночі, зокрема в Сумській області, серпень минув у позиційному протистоянні високої інтенсивності. Окупанти регулярно намагалися розширити сіру зону через тактику просочування та тримали регіон у напрузі повітряними атаками. На Харківському напрямку бої набули характеру жорстких зустрічних зіткнень у міській забудові та лісових масивах. У районі Вовчанська жодна зі сторін не просунулася, але інтенсивність боїв не спадала, а Сили оборони здійснюють локальні контратаки, не даючи ворогу створити плацдарми.

На Куп’янському напрямку основні зусилля росіян спрямовані на вихід до лівого берега річки Оскіл та перерізання логістики українських сил. Попри постійні штурми малими групами, ЗСУ контратакують поблизу Дворічної. Саме місто Куп’янськ, ключовий логістичний центр лівобережжя Харківщини, щодня потерпає від обстрілів: російські КАБи руйнують залишки інфраструктури, ускладнюючи фортифікаційні роботи. Окремі райони міста переходять із рук у руки, аналогічна ситуація у Куп’янську-Вузловому, куди ворог намагається просочитися з боку Курилівки.

На Лиманському напрямку РФ намагається покращити позиції біля Лиману, але розвідка та логістика окупантів ускладнені через щільну рослинність і мінування, зокрема у Серебрянському лісництві. Сили оборони проводять контратаки та поступово витісняють росіян на окремих ділянках. На східному напрямку тривають спроби захопити Костянтинівку, але основні сили ворога досі не увійшли у більшу частину міста. ЗСУ контролюють північну та північно-західну частини, тоді як основні сили організовано відійшли на східний берег річки Кривий Торець. Північніше окупанти прорвалися в бік селища Стінки, а на південному заході захопили Іллінівку. У Слов’янську ворог посилив удари ракетами і КАБами, готуючи плацдарм, але для штурму йому ще потрібно захопити низку проміжних населених пунктів.

Водночас аналітики фіксують локальний контрнаступ Сил оборони на стику Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей. Повідомляється про звільнення таких сіл, як Январське, Вороне, Воскресенка, Тернове, Запорізьке, Новогеоргіївка та Маліївка — загалом близько 126 квадратних кілометрів. Це дозволило відкинути армію РФ від меж Дніпропетровщини та суттєво ускладнити логістику окупантів. Ситуація на Запорізькому напрямку залишається напруженою, але менш гарячою, ніж на сході.

Загалом, попри окремі тактичні успіхи росіян на окремих ділянках, серпнева динаміка свідчить про втрату агресором ініціативи та появу передумов для подальших успішних дій української армії.