Загинув, захищаючи Україну: на Тернопільщині попрощалися з добровольцем

Володимир Жукевич був батьком трьох дітей і мав законні підстави не йти на війну, однак свідомо обрав шлях захисника. Ще до повномасштабного вторгнення він брав участь в АТО, а з початком війни знову став до лав Збройних сил України. Побратими згадують його як вимогливого, але надійного командира, який ніколи не полишав своїх у скрутну хвилину.

Прощання відбулося після того, як результати експертизи ДНК підтвердили загибель військовослужбовця. Усі ці два роки рідні жили у невизначеності, сподіваючись на кращу звістку. Під час церемонії отець Роман зачитав листа від найстаршої доньки захисника Аделіни, яка нині перебуває в США. Дівчина писала про безмежну любов до батька, про те, що він назавжди залишиться в її серці, та про біль від того, що більше ніколи не зможе його обійняти.

Під звуки духового оркестру та спів церковного хору труну з тілом Героя пронесли вулицями рідного села до місця останнього спочинку. Священнослужителі звершили чин похорону, а військові передали матері загиблого Державний Прапор України та грамоту пошани. Прозвучав триразовий салют, після чого домовину опустили в рідну землю.

У громаді наголошують, що Володимир Жукевич назавжди залишиться в пам’яті рідних, побратимів та всіх, хто його знав. Його життя — приклад свідомого вибору на користь захисту країни, попри особисті обставини та можливість уникнути мобілізації.