Ринок праці України під час війни: чому робочої сили стало на чверть менше

За оцінками економістів, із довоєнних приблизно 41 мільйона населення Україну покинули майже 6 мільйонів людей. Лише ця зовнішня міграція зменшила кількість працездатного населення орієнтовно на 3 мільйони осіб. Паралельно понад 700 тисяч громадян було мобілізовано до лав армії, а загальні втрати серед військових і цивільних лише поглиблюють демографічну прогалину.

Станом на липень 2026 року в боях загинуло щонайменше 55 тисяч українських солдатів, ще 400 тисяч дістали поранення. Більшість із них — чоловіки працездатного віку, тобто саме та категорія, яка формує основу пропозиції на ринку праці. Втрати серед цивільного населення, за окремими оцінками, сягають близько 70 тисяч осіб і продовжують зростати через масовані обстріли балістичними ракетами. До цього додаються мільйони людей на окупованих територіях сходу й півдня, які фактично випали з економічного обігу країни.

Сумарний ефект цих процесів — скорочення робочої сили приблизно на 25% на територіях, підконтрольних уряду. Для бізнесу це означає загострення конкуренції за працівників, зростання тиску на зарплати й дедалі відчутніший дефіцит кадрів у критичних секторах. Для держави — складніший баланс між мобілізацією, підтримкою економіки та соціальними зобов’язаннями. Для самих людей — необхідність опановувати нові професії, змінювати регіон чи формат роботи.

Наслідки такого шоку відчуватимуться ще довго після завершення активних бойових дій. Відновлення ринку праці залежатиме від того, скільки людей зможе повернутися з-за кордону, як швидко вдасться реінтегрувати ветеранів та внутрішньо переміщених осіб, і чи з’явиться достатньо стимулів для тих, хто сьогодні стоїть перед вибором між роботою вдома та життям за кордоном.