Ртуть у рибі: які види можуть бути небезпечні та кому варто обмежити споживання

Риба традиційно вважається важливою частиною збалансованого харчування, однак не всі її види однаково безпечні. Через забруднення водойм промисловими викидами та інші чинники в організмах риб можуть накопичуватися важкі метали, зокрема ртуть. Для деяких категорій людей це питання є особливо актуальним під час формування щоденного меню.

Завідувачка кафедри товарознавства та фармації Державного торговельно-економічного університету Олена Сидоренко зазначає, що вміст важких металів у рибі залежить одразу від кількох факторів. Головна причина — забруднення водойм, пов’язане з промисловими викидами. Впливають на екологічну ситуацію й наслідки воєнних дій. Наприклад, у Балтійському морі додатковим джерелом забруднення залишаються затонулі кораблі часів Другої світової війни.

Потрапляючи у воду, сполуки ртуті включаються в харчовий ланцюг і поступово накопичуються в організмах риб. Найвища концентрація зазвичай спостерігається у видів, що перебувають на вищих щаблях цього ланцюга. Тому підвищені показники ртуті частіше виявляють у великих і глибоководних риб, зокрема в тунці.

Саме через це споживання деяких видів тунця рекомендують обмежувати людям, найбільш чутливим до впливу ртуті, — вагітним жінкам і дітям. Проте проблема не обмежується лише тунцем. Як зазначає експертка, випадки перевищення допустимих показників фіксували також у скумбрії, морському окуні та коропі. Це не означає, що від цих видів варто повністю відмовитися: рівень забруднення залежить від конкретного виду, місця вилову та якості продукту.

Тож під час вибору риби важливо звертати увагу не лише на її назву, а й на походження. Людям із груп ризику варто керуватися офіційними рекомендаціями щодо частоти споживання та розміру порцій окремих видів риби, аби отримувати користь без зайвих ризиків.