Диверсії РФ у Європі посиляться, але оцінки ризику вторгнення в НАТО різняться — розвідки

Три очільники європейських спецслужб висловилися в окремих інтерв'ю протягом тижня, і всі вони сходяться на тому, що кампанія диверсій, яку веде Росія на території Європи, у найближчі місяці, ймовірно, тільки посилиться. Водночас оцінки того, чи може Москва наважитися на прямий напад на країну-член НАТО, у них суттєво відрізняються.

Голова Служби воєнної розвідки та безпеки Швеції Томас Нільссон назвав переломним моментом нещодавній інцидент із озброєним дроном в аеропорту Лейпцига, який німецька влада пов'язує з російською розвідкою. За його словами, саме атаки, здатні забрати життя чи зруйнувати критичну інфраструктуру, переводять диверсійну кампанію в іншу площину. Нільссон вбачає за цим три мети Кремля: послабити підтримку України, внести розкол у НАТО та залякати європейців. Москва, за його оцінкою, хотіла б, щоб Альянс нескінченно обговорював консультації за статтею 4 і не ухвалював рішень. Ознак серйозної підготовки до реальних переговорів він у Москві не бачить: Кремль, на його думку, досі вірить, що здатен досягти своїх стратегічних цілей, а тому лише імітує переговорний процес.

Генеральний директор Служби державної безпеки Латвії Нормундс Межвієтс звертає увагу на зміну підходу Росії до вибору цілей. Замість хаотичних підпалів заради паніки вона дедалі частіше націлюється на конкретні об'єкти — залізничну інфраструктуру, об'єкти, пов'язані з підтримкою України, а також підприємства оборонної промисловості. Такий підхід дає подвійний результат: об'єкт уражено, а психологічний ефект однаково досягнуто.

Голова Служби безпеки та інформації Чехії Міхал Коуделка наголошує на іншому наслідку — перевантаженні розвідок. Кожну пожежу чи несправність тепер доводиться перевіряти як можливий теракт, і вже сама ця ситуація вигідна Москві. За його словами, Кремль діє за тактикою ескалації заради деескалації, тиснучи на слабкі місця західних суспільств у розрахунку на те, що ті відмовляться підтримувати Україну.

Саме чеський очільник розвідки дав найтривожніший прогноз щодо можливого нападу. Він не виключає, що плани Кремля передбачають не лише активніше використання дронів, а й невелике вторгнення на територію країни НАТО, яка межує з Росією. «Це можливо. Може бути обмежене вторгнення, провокації під чужим прапором, масштабна кампанія впливу», — сказав він. За його оцінкою, такий сценарій може реалізуватися протягом місяців, а не років, хоча він і додав, що багато людей роблять усе можливе, аби цього не сталося.

У країнах Балтії налаштовані стриманіше. Там вказують на виснаженість російських ресурсів через війну в Україні та застерігають, що нагнітання теми нападу може грати на руку Кремлю. «Ми не бачимо ознак неминучого нападу», — заявив Межвієтс. Він визнав, що ознаки підготовки Москви до рішучіших дій у Європі є, але залишається відкритим питання, чи має Росія конкретні плани, чи це лише частина спроб поширювати страх і невизначеність.

Показово, що політики Балтії, які роками дорікали Західній Європі за м'яку позицію щодо Росії, тепер просять західних лідерів стишити публічну риторику — через побоювання, що розмови про неминуче вторгнення зашкодять їхнім суспільствам та економікам. 19 вересня держсекретар МЗС Естонії Йонатан Всевіов розкритикував паніку в соцмережах через можливий напад, написавши, що про реальну загрозу повідомлять окремо, а поки варто зберігати спокій і підтримувати Україну.

На тлі цих різночитань лунають і гучніші попередження. 17 вересня прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив у парламенті, що найближчими місяцями Росія може вдарити по території НАТО дронами або ракетами, аби довести, що п'ята стаття Північноатлантичного договору радше теоретична, ніж практична. Президент Франції Емманюель Макрон назвав ці попередження обґрунтованими та підкріпленими документами і 18 вересня скликав у Парижі екстрену нараду лідерів партій та кандидатів у президенти на виборах 2027 року, де серед іншого обговорювали розвіддані про зростання загрози з боку Росії.

Ані Коуделка, ані Межвієтс не розкрили, які саме дані отримала розвідка про ймовірні плани Росії на найближчі місяці. Вони також не відповіли, чи їздив директор ЦРУ Джон Реткліфф до Москви наприкінці серпня частково для того, щоб попередити Кремль про небезпеку нападу на НАТО; дорогою він зупинявся в Ризі. Речник Кремля Дмитро Пєсков раніше заявляв, що повідомлення про можливий напад Росії на країни НАТО «не мають нічого спільного з реальністю».

Для України ця дискусія має цілком практичний вимір. Якщо диверсії справді посиляться, тиск на логістику, оборонну промисловість і канали підтримки України в Європі зростатиме, а отже, зростатиме і ціна цієї підтримки. Водночас розбіжність між Прагою та Ригою показує, що єдиного бачення загрози в Європі немає — а отже, немає й єдиної відповіді. Поки одні готуються до гіршого, інші закликають не піддаватися паніці. Ключове питання найближчих місяців — чи вдасться перетворити ці різні оцінки на спільні рішення, а не на взаємні докори.