Росія не може бити ракетами безперервно: що стоїть за накопиченням арсеналу

Про це в етері Київ24 розповів військовий експерт Іван Тимочко. За його словами, російський оборонпром спроможний давати приблизно 100–150 ракет на місяць, але цей обсяг не означає, що всі вони одразу летять по Україні. Частину виробленої продукції доводиться притримувати, а частину — витрачати на підготовку розрахунків. Масований пуск вимагає десятків пускових установок і навчених фахівців, тож навіть наявний запас не конвертується в удари автоматично.

Тимочко нагадав, що протягом весни, літа й на початку осені противник діставав ракети зі складів, зокрема з так званого недоторканого запасу, розраховуючи обвалити українську протиповітряну оборону та енергетику. Тепер, за його оцінкою, завдання змінилося: накопичувати балістику й перерозподіляти її — щось на навчання розрахунків, щось на підготовку до пусків. Сам процес запуску потребує одночасного залучення до 20 одиниць автотранспорту та десятків людей біля пускової установки.

Окремий чинник — технічна ненадійність пусків. Експерт зауважив, що ракета може не злетіти, впасти або відхилитися від маршруту, тому для реального результату ворогові доводиться запускати одразу кілька десятків одиниць. Це додатково тисне на і без того обмежений виробничий цикл.

На питання, чи означає активізація дронів виснаження ракетного арсеналу, Тимочко відповів, що картина складніша. Противник бачить, що Україна шукає засоби протидії балістиці, а союзники вже погоджуються передавати як ракети, так і антибалістичні системи та ліцензії на виробництво. Під час кожної атаки ворог застосовує комплекс засобів одразу: дрони-приманки для виснаження ППО, звичайні «Шахеди», реактивні дрони та ракети, які запускають перед балістикою чи крилатими ракетами для придушення навігації та протиповітряної оборони. Перехід на масові дронові удари експерт називає вимушеним кроком — передусім через дешевизну такої зброї. Водночас Україна нарощує спроможності протидії саме реактивним дронам завдяки новим технічним рішенням і засобам радіоборотьби.

Що це означає для України. По-перше, паузи в ракетних ударах не варто читати як послаблення — радше як підготовку до складнішого сценарію, в якому балістику тримають для ударів по енергетиці з настанням холодів. По-друге, зростає ціна протиповітряної оборони: дронова складова виснажує запаси ракет для перехоплення, а балістика потребує окремих антибалістичних засобів. По-третє, ключовим стає не стільки кількість збитих цілей, скільки здатність швидко відновлювати енергосистему та захищати критичну інфраструктуру.

Коротко: обмеження російського виробництва — реальне, але не рятує від ударів. Воно змінює їхню логіку — від безперервного тиску до накопичення й точкових масованих сплесків. Для України це означає потребу в постійній готовності ППО, розвитку протидії дронам і захисті енергетики напередодні зими.