Ракетна допомога Росії Ірану: експерт пояснив, що стоїть за цим

Повідомлення про те, що Росія таємно допомагає Ірану створювати надзвукові крилаті ракети, які можуть загрожувати американським кораблям на Близькому Сході, потребують уточнення. За словами військового експерта Олексія Гетьмана, співпраця між Москвою і Тегераном триває давно, тож сам факт передачі технологій не дивує.

Гетьман нагадує, що Іран і Росія мають тривалу історію взаємодії у військовій сфері: частина іранських ракет походить ще з радянських часів, а спільні проєкти, зокрема щодо дронів «Шахед», уже реалізовувалися. Тому можливість російської допомоги у створенні ракет він не відкидає. Проте експерт сумнівається, що йдеться саме про надзвукову крилату ракету: зазвичай крилаті ракети літають на дозвуковій швидкості — 800–1000 км/год, тоді як надзвукова має долати понад 1200 км/год. На таких швидкостях маневрування стає вкрай складним, а саме маневреність є головною перевагою крилатих ракет.

Якщо ж метою є загроза авіаносцям США в Перській затоці, то, ймовірно, мова може йти про модернізацію радянських ракет Х-22 та Х-32. Вони мають потужну бойову частину і як виняток можуть розганятися до надзвукової швидкості, однак відомі своєю низькою точністю. Тож для ударів по рухомих цілях, таких як кораблі, вони підходять обмежено.

Окреме питання — мотиви Москви. Гетьман вважає, що навряд чи єдина мета Росії — «напружувати» США, відволікаючи їх від України. Спільне створення зброї зазвичай має кілька цілей. Імовірно, Кремль хоче отримати від Ірану щось натомість — наприклад, поповнити власний арсенал балістичних ракет, які вже отримує з Північної Кореї, іранськими аналогами. Такий обмін технологіями може посилити ракетний потенціал Росії, що критично для її війни проти України.

Загалом історія з іранською ракетною програмою, зокрема секретним проєктом C430L, свідчить про поглиблення військової кооперації між Москвою і Тегераном. Для України це означає, що Росія шукає будь-які способи компенсувати втрати у війні, а для регіону Близького Сходу — появу нової загрози стабільності.