«Переохолодження» замість зростання: чому Росія більше не зможе приховати спад

Незалежний російський економічний оглядач В'ячеслав Ширяєв вважає, що спад російської економіки стане очевидним уже за підсумками липня-вересня, тобто в жовтні. Загальну позитивну картину досі витягували військові замовлення, за якими ховався спад цивільних галузей. За вісім місяців держзакупівлі в Росії зросли на 36,2% — до 9 трлн рублів (107 млрд доларів), тоді як випуск магістральних вантажних вагонів за січень-липень скоротився на 30,7%. Тепер до структурних проблем додався удар по споживанню: українські атаки на склади маркетплейсів разом із нестачею пального означають менше товарів і дорожчу доставку, а отже — новий розгін інфляції. «Третій квартал стане розкриттям істини, бо на споживчий попит більше не пошлешся», — каже економіст.

Перед російським урядом постане вибір: намалювати зростання на 0,5%, яке всі сприймуть як брехню, або визнати падіння ВВП. Перший шлях підриває довіру до фінансової системи, другий штовхає центробанк до зниження ставки. Але саме тут виникає пастка: інфляція вимагає ставку підвищувати, а спад — знижувати. «Розрив між цими двома векторами буде максимальним, напруга — максимальною», — пояснює Ширяєв. 11 вересня Банк Росії на чолі з Ельвірою Набіулліною вперше за 15 місяців зупинив зниження ключової ставки, зберігши її на рівні 14%, і серед причин назвав ситуацію на ринку пального. На думку економіста, за нинішніми показниками, передусім інфляцією, регулятору потрібна ставка 20-21%, як наприкінці 2024 року. «Зараз Набіулліна ще змогла відбутися напівзаходом, але далі ситуація в економіці вимагатиме рішення», — вважає він.

Додатковий тиск створює бюджет. Цьогорічний дефіцит уже перевищив план: за січень-серпень він сягнув 5,8 трлн рублів (69 млрд доларів) проти 3,8 трлн (45 млрд), запланованих на весь рік. Проєкт бюджету на наступний рік, який уряд має внести до держдуми, за оцінкою Ширяєва, покаже дефіцит у 6-7 трлн рублів (71-83 млрд доларів), тоді як фактичний сягне понад 10 трлн (119 млрд). Це посилить тиск на ринок держборгу, де дохідність уже зростає, а індекс державних облігацій Московської біржі падає.

Публічно влада масштаб проблем применшує. Ширяєв звертає увагу, що спад чиновники називають «переохолодженням»: «У перекладі на людську мову це означає, що динаміка вже від'ємна: інакше сказали б „охолодження“». Для пересічних росіян це обертається дорожчими товарами, складнішою логістикою та вищою вартістю грошей, а для самої влади — необхідністю публічно визнати те, що вона досі заперечувала. Питання лише в тому, коли саме це станеться — і чи встигне центробанк ухвалити рішення до того, як розрив між інфляцією та спадом стане надто очевидним.