Рідка вода на Марсі могла існувати на 2 млрд років довше, ніж вважалося

Дослідники з Гонконгського університету на чолі з Цзячэном Лю проаналізували мінералогічні дані, зібрані першим китайським марсоходом «Чжужун», який працював на рівнині Утопія в північній півкулі Марса. Апарат сів там у травні 2021 року і встиг попрацювати 93 дні, доки пилова буря 2022 року не зупинила місію. Протягом цього часу він фіксував яскраві плоскі камені з високим вмістом водовмісних мінералів.

Науковці зосередилися на формі крихітних кристалів під поверхнею порід, які нагадували вигнуті листки або гілки. Виявилося, що ці структури складаються із селеніту — крупнокристалічної форми гіпсу, який у природних умовах може утворюватися лише шляхом кристалізації з концентрованої солоної води. За розрахунками команди, для формування такого шару мінералів потрібна була стояча водойма глибиною від 6,25 до 25 метрів.

Вік поверхні дослідники визначили за щільністю кратерів — близько 757 мільйонів років. Це на сотні мільйонів років пізніше, ніж передбачала панівна теорія, згідно з якою Марс повністю замерз і втратив рідку воду приблизно 3 мільярди років тому. Тепер науковці припускають, що підземні розсоли могли підніматися на поверхню завдяки теплу від вулканічної активності, замерзати зверху та поступово випаровуватися, залишаючи сольові кристали.

Результати опубліковані в журналі Nature Astronomy. Оскільки селеніт здатен запечатувати мікроскопічні краплі рідини, ця ділянка може стати пріоритетною для майбутніх місій, які шукатимуть сліди давнього життя на Марсі. Відкриття не лише змінює уявлення про геологічну історію планети, а й розширює часові межі, у яких на Червоній планеті могли існувати умови, придатні для життя.