Реактивні перехоплювачі для шахедів: чому Україна досі їх не має

Сергій Бескрестнов, радник президента України з технологічних питань, в інтерв'ю Radio NV розповів, що обіцянки виробників щодо реактивних перехоплювачів, які звучали ще в січні, досі не справдилися. За його словами, на великій нараді взимку багато компаній запевняли, що рішення майже готове і залишилося лише кілька тижнів до запуску. Проте під час тестувань виявилося, що розробки не працюють належним чином.

Основна проблема, як пояснив Бескрестнов, полягає у швидкості. Спочатку українські виробники орієнтувалися на перехоплення реактивних шахедів типу «Герань-3», які розвивають швидкість 300–330 км/год. Однак росіяни, зрозумівши загрозу, припинили випуск цієї моделі та перейшли на «Герань-4», що літає значно швидше — 450–550 км/год. Це змушує українські розробки відповідати новим вимогам: перехоплювач має розганятися щонайменше до 600 км/год, що є зовсім іншим технічним викликом.

Поки що, за словами радника, українська ППО справляється з реактивними шахедами за допомогою традиційних засобів — ракет класу «повітря-повітря», «земля-повітря» та переносних зенітно-ракетних комплексів. Бескрестнов оцінює ефективність такого збиття приблизно у 80%, називаючи цей показник «дуже гарним результатом». Водночас ще в липні авіаексперт Валерій Романенко відзначав, що загальна результативність зниження шахедів впала з 90% до 76% саме через появу швидкісних реактивних моделей.

Таким чином, ситуація з реактивними перехоплювачами лишається відкритою: обіцянки виробників не підкріплені реальними робочими зразками, а росіяни продовжують удосконалювати свої дрони, підвищуючи їхню швидкість. Це створює додатковий тиск на українську оборонну промисловість, яка змушена шукати нові технічні рішення в умовах постійної зміни загрози.