Приватна ППО: чому бізнес готує людей, а держава може їх мобілізувати

Експерт із митних справ, партнер Delta International Law Роберт Зелді у своєму аналізі звертає увагу на суперечність у підходах держави до приватних груп ППО. З одного боку, влада закликає бізнес самостійно знаходити фізично придатних людей, оплачувати їхню підготовку, навчати роботі із засобами протиповітряної оборони та організовувати бойове чергування в системі Повітряних сил. З іншого — сам факт включення працівника до такої групи не дає йому жодної спеціальної відстрочки чи бронювання.

У Міністерстві оборони цього конфлікту не вбачають. Там зазначають, що до таких груп зазвичай залучають людей, які й без того не підлягають мобілізації, а участь у приватній ППО автоматично бронювання не створює. Однак на практиці це лише частково знімає проблему.

Якщо підприємство має право бронювати працівників за загальним механізмом, ситуацію можна виправити. Але тоді виникає інша складність: корпоративна ППО починає конкурувати за бронювання зі звичайними працівниками, без яких підприємство не може функціонувати. Для бізнесу це стає поганою інвестиційною конструкцією — компанія вкладає кошти в підготовку дефіцитного фахівця, але не має гарантій, що завтра він залишиться виконувати саме оборонну функцію, заради якої його готували.

Така модель, на думку експерта, штовхає бізнес до того, щоб комплектувати групи ППО ветеранами, жінками, людьми з законними підставами для відстрочки та іншими категоріями, які не є мобілізаційним ресурсом. Це дозволяє зберегти боєздатність груп, але водночас обмежує можливості підприємств залучати до оборони найбільш кваліфікованих працівників.

Підсумок: поки держава не запропонує чіткого механізму бронювання для учасників приватних груп ППО, бізнес балансуватиме між потребою захистити виробництво та ризиком втратити підготовлених людей через мобілізацію. Розв'язання цього питання потребує змін у законодавстві або щонайменше чітких роз'яснень на рівні Міноборони.