Як Україна ламатиме механізм запуску російської балістики: аналіз експерта

Авіаційний експерт Костянтин Криволап зазначає, що наявні засоби дозволяють бити по оперативно-тактичних ракетних комплексах «Іскандер», коли вони висуваються на позицію, а також по підприємствах, які їх виготовляють. Ці дві цілі не пов’язані безпосередньо, але їх ураження руйнує виробництво, логістику та підготовку ракет до запуску.

Спроба липневого удару по Воткінському заводу, який випускає ракети «Іскандер-М», показала складність завдання. Україна запустила п’ять ракет «Фламінго», проте росіяни підняли літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50У, який виявив цілі, і для перехоплення залучили винищувачі МіГ-31БМ. Частину ракет збили саме вони, решту — системи С-300 та переносні зенітно-ракетні комплекси. Тому, за словами експерта, тактику необхідно змінювати, адже противник усвідомлює важливість захисту цього об’єкта.

Ураження самих «Іскандерів» ускладнюється тим, що вони перебувають у закритих ангарах або на добре захищених позиціях. Наявні дрони «Лютий», FP-1 та FP-2 не здатні пробити ці системи. Окремою проблемою є неможливість швидко знайти й уразити рухому ціль під час маршу через брак достатньо швидких ракетних чи безпілотних засобів. Саме тому обговорюється використання терміналів Starlink у цій смузі для виявлення та знищення ОТРК у реальному часі.

Ситуація може суттєво змінитися з появою ракети FP-7, випробування якої завершилися в липні. Підтверджені основні характеристики, а після державних випробувань можлива кодифікація, що дозволить Міністерству оборони оформлювати закупівлю та запускати серійне виробництво. Ракета FP-7 може виготовлятися у значних кількостях, а поява ракети «Сапсан» із більшою дальністю дозволить уражати «Іскандери» на відстані. Під удари також можуть потрапити північнокорейські KN-23, які, ймовірно, були передані росіянам у кількості близько 40 одиниць.