Праві популісти в Європі: що це означає для підтримки України

Перемога «Альтернативи для Німеччини» в одній із земель і лідерство україноскептичної Марін Ле Пен у французьких рейтингах — це не окремі випадки, а частина ширшої тенденції. За словами кандидата політичних наук Ігоря Рейтеровича, правий популізм набирає сили в Європі вже давно: спершу в Італії, згодом у країнах Бенілюксу, а тепер претендує на національний рівень у Німеччині. Причина — втрата традиційними партіями нормальної комунікації із суспільством і неспроможність дати відповіді на складні питання, тоді як популісти пропонують прості рішення, не надто переймаючись їхньою результативністю.

Попри гучні заяви, вплив цих сил на політику Євросоюзу поки обмежений. Європарламент формується з багатьох політичних сил, і на останніх виборах правопопулістичні партії здобули далеко не стільки голосів, скільки їм хотілося б. Рейтерович наголошує: до кінця каденції цього парламенту вони не матимуть вирішального впливу. Говорити про кардинальні зміни в підтримці України найближчим часом зарано, хоч у разі приходу таких партій до влади допомога справді може скорочуватися.

Окремо експерт звертає увагу на різницю між передвиборчою риторикою і реальною політикою. Приклад Джорджі Мелоні в Італії показує: опинившись при владі, популісти стикаються з реальністю й пом'якшують позиції. До того ж Путін, який претендує на роль лідера світових правих, своїми діями в Україні радше дискредитує праву ідею. Щодо Німеччини, то АдН раніше 2029 року перемогти на загальнонаціональних виборах не може, тож перемоги в окремих землях вплинуть хіба що на підтримку українців у цих регіонах. У Франції Ле Пен після початку війни намагалася дистанціюватися від Росії, а її заяви про припинення фінансової допомоги Україні викликали критику конкурентів, які нагадали, що Франція витрачає на це дуже мало коштів.

На думку Рейтеровича, Україна цілком може вибудовувати стосунки з правими політиками — приклад співпраці з угорським Орбаном це підтверджує. Проблема в тому, що така робота ведеться безсистемно: про неї згадують уже після чиєїсь перемоги. Що ж до підтримки з боку Дональда Трампа, то вона радше шкодить європейським правим, ніж допомагає: досвід Орбана показав, що відверті загравання з ним не подобаються виборцям, і багато політиків намагатимуться дистанціюватися від американського президента.

Отже, попри тривожні сигнали, найближчим часом Україні навряд чи варто очікувати обвалу європейської підтримки. Водночас системна робота з правими силами — це те, чим Києву доведеться займатися всерйоз, а не час від часу.