Полювання на «Іскандери»: два сценарії для Сил оборони

Російські «Іскандери» — це не невловима ціль. За словами військового експерта, засновника фонду «Реактивна пошта» Павла Нарожного, в Росії може бути до сотні таких пускових установок, але район їхнього застосування можна звузити, знаючи дальність комплексу (близько 500 км) та напрямки попередніх пусків. Крім того, для старту ракети потрібна відкрита ділянка без перешкод на траєкторії.

Перший сценарій — удар балістикою. «Іскандер-М» — це велика машина, яку супутник може помітити, коли вона виїжджає з укриття. Але знищити її на ходу складно. Реальніше працювати, коли установка зупиняється на вогневій позиції на кілька хвилин перед запуском. Саме тоді її можна накрити балістичною ракетою зі швидкістю три Махи або більше. Однак, як наголосив Нарожний, для цього Україні потрібні власні балістичні ракети, яких зараз бракує.

Другий сценарій — дрони в російському тилу. Цей варіант складніший і поки що теоретичний. Він передбачає використання супутникового зв'язку SpaceX над територією Росії, щоб керувати ударними дронами. Як пояснив експерт, якщо Starlink увімкнуть над РФ, можна побудувати носій дронів — наприклад, крилату ракету «Нептун», яка нестиме баражуючі боєприпаси. Таку платформу можна заздалегідь відправити в район імовірного пуску, а після виявлення «Іскандера» випустити дрони неподалік від цілі.

Поки що реалізація цього плану залежить від політики SpaceX: без доступу до супутникової мережі над Росією він залишається лише концепцією. Тож наразі головним стримуючим фактором для ефективного полювання на російські пускові є нестача власної балістики в України.