Обійти Ормузьку протоку швидко не вдасться: що це означає для ринку нафти

Директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко в коментарі Укрінформу пояснив, що питання обходу цих морських шляхів упирається передусім у будівництво нової інфраструктури. «Це дуже важко зробити, тому що треба прокладати нові нафтопроводи у важкодоступних місцях. Вони дуже коштовні й на такі проєкти піде багато років. На сьогодні немає швидкого рішення цієї проблеми», — зазначив він.

Ідеться про те, що нафта з регіону Перської затоки дістається світових ринків переважно морем, і саме ці дві протоки є вузькими місцями маршруту. Коли вони стають небезпечними або закритими, постачальникам доводиться або шукати обхідні шляхи, або скорочувати обсяги. Обидва варіанти дорогі й потребують часу, тому ринок реагує на кожну загрозу підвищенням цін і перерозподілом потоків.

За словами Омельченка, серед лідерів із постачання нафти і нафтопродуктів на глобальний ринок нині перебувають США, Росія та Індія. Саудівська Аравія, яка раніше належала до ключових експортерів, втратила позиції через закриття Ормузької протоки та події в Баб-ель-Мандебській протоці. Це означає, що покупці змушені переорієнтовуватися на інші джерела постачання, а самі виробники — конкурувати за маршрути, які залишаються доступними.

Ситуація ускладнюється тим, що роботу нафтопроводу «Схід-Захід» у Саудівській Аравії зупинили після повітряної атаки: це сталося на тлі розширення війни на Близькому Сході. Крім того, єменські повстанці-хусити взяли під контроль стратегічні острови Великий і Малий Ханіш у південній частині Червоного моря, що посилило їхні позиції поблизу одного з головних торговельних маршрутів. А Іран у відповідь на оголошені Сполученими Штатами економічну війну та морську блокаду вирішив розширити заборонену для судноплавства зону за межі Ормузької протоки, включивши до неї прилеглу частину Перської затоки.

Для України ці процеси мають непрямий, але відчутний вимір: світові ціни на нафту і пальне формуються на глобальному ринку, тож будь-яке загострення на Близькому Сході з часом відбивається на вартості пального, транспортних витратах і собівартості товарів. Водночас перерозподіл експортних потоків може змінити умови постачання для європейських покупців, до яких належить і Україна.

Підсумок: швидкого технічного рішення, яке б замінило Ормузьку та Баб-ель-Мандебську протоки, наразі не існує. Це означає, що ринок нафти залишатиметься чутливим до будь-яких подій у регіоні, а країни-споживачі мають враховувати ризик тривалої нестабільності постачання.