Енергоперехід Німеччини: вітер і сонце вперше обійшли копалини

За даними аналітиків Energy Institute, оприлюдненими у звіті Carbon Brief, минулого року вітрові й сонячні потужності Німеччини генерували 225 терават-годин, що відповідає 44% усього споживання електроенергії в країні. Для порівняння, вугільні та газові станції виробили 217 терават-годин — це 43% від загального балансу. Різниця, хоч і невелика, символічно закріпила зміну структури генерації у найбільшій економіці Європи.

Цей результат став можливим завдяки послідовній реалізації державної програми Energiewende, яка передбачає поступове виведення викопного палива з енергобалансу. Німеччина, на відміну від Франції чи Великої Британії, обрала шлях повної відмови від атомної генерації, тому основна ставка робиться саме на відновлювані джерела. Водночас уряд зберігає орієнтир на повне припинення використання вугілля до 2038 року, хоча окремі експерти прогнозують, що цього вдасться досягти швидше.

Для стабільної роботи енергосистеми з високою часткою змінної генерації ухвалено закон про державну підтримку будівництва нових газових електростанцій. До 2045 року вони мають перейти на зелений водень, що відповідає курсу на кліматичну нейтральність. Проте представники галузі висловлюють занепокоєння щодо запропонованих мережевих реформ: нові правила передбачають автоматичне приєднання сонячних і вітрових об'єктів у перевантажених регіонах лише за умови, що інвестори відмовляться від компенсацій під час можливих обмежень видачі потужності.

Успіх Німеччини відображає загальноєвропейський тренд: у 2025 році вітер і сонце також уперше обійшли викопне паливо за обсягами виробництва електроенергії в масштабах усього Євросоюзу. Країна планує й надалі прискорювати темпи, маючи на меті збільшити частку відновлюваних джерел до 80% до 2030 року, сформувати майже кліматично нейтральну енергосистему до 2035-го та вийти на нульові викиди парникових газів до 2045 року.

Підсумок: досягнення Німеччини демонструє, що відмова від атомної енергетики не заважає розвитку чистої генерації. Однак подальший прогрес залежатиме від того, наскільки швидко країна зможе адаптувати мережі та ринкові механізми до нових умов, зберігаючи баланс між зростанням відновлюваних потужностей і надійністю енергопостачання.