O OpinionАналітика та думки про Україну

Моніторинг ефірів: телемарафон і Суспільне по-різному висвітлювали кризу навколо Міноборони

·9931 слівредакція
Моніторинг ефірів: телемарафон і Суспільне по-різному висвітлювали кризу навколо Міноборони

У середині липня 2026 року український інформаційний простір переживав одну з найгостріших внутрішньополітичних криз з початку повномасштабної війни. Моніторинг телемарафону «Єдині новини» та Першого каналу Суспільного, проведений «Детектором медіа», зафіксував кардинально різні підходи до висвітлення відставки міністра оборони, призначення нового уряду та масових протестів.

Аналіз ефірів 16–17 липня показав, що на тлі активних бойових дій на Покровському, Гуляйпільському та інших напрямках телемарафон приділяв фронту достатньо уваги — зокрема, завдяки роботі воєнкорів і запрошенню військових. Однак головною подією двох днів стало формування нового Кабінету міністрів на чолі з Сергієм Корецьким, відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони на тлі публічного конфлікту з головкомом Олександром Сирським, а також масові акції протесту, що охопили десятки міст України.

Саме у висвітленні цих внутрішньополітичних подій розбіжності між телемарафоном і Суспільним виявилися найбільш разючими. Більшість каналів у складі «Єдиних новин» подавали тему відставки Федорова дозовано і вибірково. Як зазначають монітори, ключові тези його пресконференції — звинувачення Генштабу в саботажі, перелік 11 проблем армії, сподівання на перегляд рішення президента — в ефірі або скорочували, або оминали. Натомість обов’язково давали синхрони президента Зеленського та компліментарні слова ексміністра на його адресу. Обговорення обмежувалося звичним колом експертів.

Перший канал Суспільного, який вийшов із телемарафону ще в травні 2024 року, обрав іншу стратегію. Він транслював брифінг Федорова майже повністю, забезпечив прямі ввімкнення кореспондентів, організував широке експертне обговорення та дискусії за участю народних депутатів від різних фракцій. Канал також надав слово військовим і поінформував про реакцію єврокомісара Кубілюса, яку телемарафон проігнорував.

Ще більш показовою була різниця у висвітленні протестів. 16–17 липня в Києві, Дніпрі, Одесі, Львові, Харкові та інших містах люди виходили на вулиці — спочатку з вимогою залишити Федорова на посаді, а згодом і з вимогою відставки головкома Сирського та повернення парламенту до роботи. У телемарафоні більшість каналів обмежилися короткими повідомленнями, не уточнюючи міста та замовчуючи розширення вимог. Канал «Ми — Україна» 17 липня взагалі не згадав про акції. Натомість Суспільне висвітлювало події масштабно: прямі трансляції, ввімкнення з десятків міст, синхрони учасників і детальний виклад усіх вимог.

Моніторинг також зафіксував суттєвий дисбаланс у представленні політичних сил. У гостьових студіях телемарафону протягом двох тижнів 69% запрошених нардепів були з фракції «Слуга народу», а опозицію представляли лише «Голос». На Суспільному ж баланс між владою та опозицією був дотриманий: 34 запрошення «слуг» проти 30 — від трьох опозиційних фракцій разом. Крім того, телемарафон жодного разу не згадав про «Ініціативу 143» — публікацію вісьмома медіа забороненого судом розслідування про квартири брата голови ДБР, тоді як Суспільне висвітлило цю тему.

Окрему увагу в звіті приділено порушенням журналістських стандартів. В ефірах обох медіа фіксувалися проблеми з достовірністю: використання відео з анонімних телеграм-каналів, розмиті посилання на джерела, брак верифікації. Однак у телемарафоні до цього додалися численні емоційні оцінки в новинах, що є порушенням стандарту відокремлення фактів від думок.

Читайте також