Чи буде в Росії нова мобілізація: що стоїть за запереченнями Кремля

Тарас Жовтенко, експерт із міжнародної безпеки, зауважує, що публічні заяви Володимира Путіна та Дмитра Медведєва про відсутність планів мобілізації є радше маркером серйозності ситуації, аніж запевненням. На його думку, Москва не має іншого виходу, окрім як шукати нові ресурси для продовження бойових дій.

Російське командування традиційно робить ставку на кількість, а не на якість військ. Для спроб прориву української оборони їм потрібні десятки тисяч додаткових солдатів. Навіть залучення північнокорейських військових, про які велися переговори, не змінить кардинально ситуацію: за місячних втрат понад 1300–1400 осіб ці сили швидко вичерпаються. Щоб утримувати хоча б паритет, російській армії потрібно втрачати не більше тисячі людей на місяць, але фронт фактично стоїть.

Кремль також побоюється реакції суспільства, втомленого війною, економічними негараздами та паливними кризами. Показовим став інцидент із партією «Яблуко», яку спочатку допустили до так званих виборів, аби підвищити явку, а потім змушені були зняти, коли вона почала набирати понад 5% голосів. Це свідчить про втрату контролю над внутрішньополітичною ситуацією.

У відповідь влада вдається до прихованих механізмів: збільшення штатної чисельності армії, переведення призову на цілорічний режим та тиск на строковиків із метою підписання контрактів. В окремих віддалених регіонах уже практикують точкові рейди військкомів у місцях скупчення людей, діючи вибірково, щоб уникнути паніки у великих містах. Такий підхід розрахований на психологічний ефект: населення сприйматиме це як локальне явище, яке його не стосується.

Раніше розвідка та Міноборони повідомляли про плани Росії щодо додаткової хвилі мобілізації до 600 тисяч осіб. Щомісячні втрати окупаційних військ перевищують темпи набору контрактників, що поступово виснажує резерви агресора.