Інвалідність за новими правилами: що тепер вирішує групу і хто отримає її довічно

Від 1 січня 2025 року МСЕК в Україні ліквідували, і замість нього запрацювала нова система оцінювання функціонування особи. За даними експертки Наталі Лісневської, у 2026 році статус особи з інвалідністю мають близько 3,4 мільйона українців. Головний зсув — у тому, що експерти тепер дивляться не лише на медичний діагноз, а передусім на реальні потреби пацієнта. Діагноз залишається важливим для розуміння перебігу хвороби, але вже не є єдиною підставою для надання статусу.

Що саме оцінюють експерти. Фахівці аналізують, наскільки людина здатна самостійно обслуговувати себе, пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, навчатися, працювати, контролювати поведінку, а також чи потребує вона стороннього догляду. Від цих факторів залежить група. Перша призначається за тяжких і стійких порушень, коли людина часто не може обійтися без постійної сторонньої допомоги — ідеться про серйозні проблеми з рухом, зором, психікою. Друга група означає значні обмеження, але людина зберігає здатність доглядати за собою і може працювати, якщо робоче місце адаптують або використати допоміжні засоби. Третя група — це помірні обмеження: людина залишається максимально самостійною, але потребує меншого фізичного навантаження чи спеціальних умов праці.

Для чого це важливо на практиці. Експертка наголошує, що в документах мають бути дані про перебіг захворювання, результати обстежень і лікування, стійкість порушень. «Особливо важливо описати, що саме людина не може робити взагалі або лише лише з істотними обмеженнями, щоб експертна команда змогла оцінити реальний вплив стану здоров’я», — зазначає Лісневська. Тобто від повноти опису залежить, чи побачить експертна команда справжню картину, а не лише назву хвороби.

Довічна інвалідність — не за діагнозом. Зазвичай статус встановлюють на строк від 1 до 5 років, після чого людина проходить повторне оцінювання. Втім, законодавство передбачає можливість встановити інвалідність «без визначення дати наступного оцінювання». Постанова №1338 містить перелік захворювань і порушень, але самого лише «тяжкого діагнозу» недостатньо. Враховують, які саме порушення є в людини, наскільки вони стійкі, чи можуть функції організму відновитися, який прогноз і чи відповідає стан встановленим критеріям.

Окремо варто розрізняти інвалідність і втрату працездатності. Працездатність буває загальною та професійною. Втрата професійної працездатності означає, що через хворобу чи травму людина не може працювати за своєю спеціальністю, але здатна виконувати іншу роботу. За наказом МОЗ №420 ступінь такої втрати визначають індивідуально — від 5% до 100%. Важкий діагноз, за словами експертки, ще не означає повної втрати працездатності: єдиного правила, за яким певна хвороба автоматично дає конкретний відсоток, немає, адже в різних людей однакове захворювання має різні наслідки. «Втрата працездатності не завжди призводить до встановлення інвалідності. Людина може мати обмеження щодо виконання конкретної професійної роботи, але при цьому зберігати здатність до самообслуговування, пересування, спілкування тощо. Втім, коли порушення функцій організму обмежують й інші сфери життя — тоді можуть бути підстави для встановлення інвалідності. Знову ж — якщо виконуються передбачені законодавством критерії», — пояснила Наталя Лісневська.

Для військового обліку ці поняття теж не тотожні. Офіційно встановлена інвалідність дає право на відстрочку від мобілізації, а ось втрата професійної працездатності такого права не гарантує. «Водночас сам по собі встановлений відсоток втрати професійної працездатності не означає автоматичного набуття права на відстрочку. Якщо інвалідність не встановлена, питання придатності до військової служби вирішується з урахуванням висновку ВЛК та вимог військово-лікарського законодавства», — резюмувала експертка. Придатність до служби визначають за окремими медичними критеріями, які не залежать від того, як людина виконує цивільні професійні обов’язки.

Підсумок. Нова система переносить акцент із назви хвороби на її реальний вплив на життя людини — і саме це тепер визначає групу, строк статусу та перспективу довічного його встановлення. Для людей це означає, що вирішальною стає якість медичних документів: наскільки повно в них описано, що саме людина більше не може робити. Водночас інвалідність і втрата працездатності — різні правові категорії, і плутати їх, зокрема у питаннях мобілізації, не варто. В Україні вже створено понад півтори тисячі експертних команд, що має прибрати черги, у яких тяжкохворі люди могли сидіти по 6 годин.