Чому енергосистема РФ вразлива: дефіцит потужності б'є по промисловості

За даними на 1 січня 2026 року, потужність енергосистеми Росії становила близько 270 ГВт, а виробництво електроенергії за 2025 рік сягнуло 1 182 млрд кВт·год. Основу системи формує теплова генерація. Така велика мережа витримує локальні аварії, проте фізично не може миттєво перекидати десятки гігаватів між регіонами — мережа має межі пропускної здатності. На це звертає увагу Олег Саркіц, експерт з антикризового менеджменту, засновник ГО «Народна мрія» і співзасновник БФ «До Мрії».

Завдяки резервам потужності та міжрегіональним перетокам одиничне пошкодження саме собою не призводить до загальнонаціонального колапсу. Інша річ — пікові періоди, коли запас міцності звужується. Показовий орієнтир: 26 січня 2026 року споживання потужності в Росії сягнуло історичного максимуму — 177,5 ГВт. «Але запас міцності помітно звужується у періоди пікового попиту», — зазначає експерт, наголошуючи, що важить не номінальний обсяг генерації країни, а доступна потужність у конкретному енергорайоні, стан мережі та швидкість, з якою можна задіяти резерв.

Головний економічний ризик, за його словами, — втрата якості та безперервності енергопостачання. Для металургії, хімічної промисловості, нафтопереробки, великого машинобудування чи виробництва компонентів це означає аварійну зупинку. Наслідки — псування напівфабрикатів, перезапуск технологічного циклу і втрата продукції за кілька змін. «Тому локальний дефіцит потужності може давати економічний ефект, що значно перевищує частку втраченої електроенергії у національному балансі», — підкреслює Саркіц.

Розрахунки показують масштаб. Дефіцит 5 ГВт протягом тижня означає недопостачання близько 0,84 ТВт·год. Дефіцит 10 ГВт упродовж двох тижнів — 3,36 ТВт·год, а 20 ГВт протягом місяця — 14,4 ТВт·год. В останньому сценарії це лише близько 1,2% річного виробітку електроенергії 2025 року. Проте, як зауважує автор, якщо дефіцит концентрується у кількох промислових регіонах, тиск на обсяги виробництва, логістику та ремонтні цикли може бути непропорційно більшим. «Саме концентрація, а не національний відсоток, визначає економічну ціну», — додає він.

Отже, ключ до розуміння вразливості російської енергетики — не загальні цифри генерації, а географія споживання і стан мереж. Для людей це означає, що перебої з електрикою можуть відчуватися нерівномірно: одні регіони майже не помітять локальної аварії, тоді як промислові центри зазнають зупинок виробництва і втрат продукції. Для економіки загалом важливо, наскільки швидко систему вдасться перерозподіляти під навантаженням.