Єдині правила для екіпажів суден на альтернативному паливі: що це змінює для України

Сесія тривала з 14 по 18 вересня 2026 року і зібрала експертів галузі, представників морських адміністрацій та навчальних закладів країн Євросоюзу. Україну представляв Роман Ковальчук з Адміністрації судноплавства. Ключове завдання зустрічі — узгодити спільні підходи до підготовки екіпажів у межах декарбонізації морського транспорту.

Ідеться не про абстрактну теорію, а про цілком конкретні речі: як безпечно поводитися з аміаком, метанолом, воднем, акумуляторними системами та технологіями уловлювання і зберігання вуглецю (CCS). Учасники розбирали ризики, операційні процедури, бункерування, зберігання й транспортування нового палива, а також підходи до написання стандартних процедур і протоколів на випадок аварійних ситуацій. Окремо йшлося про оновлення вимог Конвенції STCW під егідою IMO та про те, як готувати персонал відповідно до стандартів МОП.

Практична частина передбачала огляд пасажирського порома в порту Лісабона, де акумуляторна система є єдиним джерелом енергії для руху. Це наочний приклад того, як виглядає судно без традиційного палива і які навички потрібні від команди.

Що це означає для України. Попри воєнні обмеження на морське судноплавство, українські моряки залишаються помітною частиною світового ринку праці, і вимоги до них формуються не в Києві, а в міжнародних регуляторів. Якщо стандарти підготовки до роботи з альтернативним паливом стануть єдиними для ЄС, вони поступово поширяться і на решту флоту, адже судна ходять між юрисдикціями. Для українських моряків це водночас і ризик, і можливість: ті, хто раніше опанує нові компетенції, матимуть перевагу на ринку, решта може втратити доступ до частини вакансій.

Другий вимір — інституційний. Участь у таких сесіях дає українській адміністрації змогу заздалегідь бачити, як змінюватимуться вимоги до дипломів, навчальних програм і кваліфікації викладачів, і готувати власну систему підготовки відповідно, а не наздоганяти зміни постфактум.

За підсумками зустрічі сторони окреслили наступні кроки щодо вдосконалення підготовки викладачів і працівників морської галузі до роботи із суднами на альтернативних видах палива. Для України практичний висновок простий: без оновлення навчальних програм і кваліфікації викладачів українські моряки ризикують залишитися осторонь технологічного переходу, який уже відбувається у світовому судноплавстві.