Три сценарії для електромобілів в Україні: що зміниться до 2030 року

Пільга з податку на додану вартість для електромобілів припинила діяти з 1 січня 2026 року, і це різко змінило динаміку ринку: рекордний імпорт кінця 2025 року змінився значно спокійнішими показниками. На цьому тлі з'явилося дисертаційне дослідження «Розвиток електромобілізації в країнах Європи», яке підготував експерт Інституту досліджень авторинку PhD Сергій Матусяк і захистив у Західноукраїнському національному університеті. Автор наголошує: це не пророцтва, а сценарні траєкторії, які залежать від того, наскільки активною буде державна політика.

Щоб оцінити чинники впливу, дослідник використав панельну регресію з фіксованими ефектами та метод різниці-різниць, а також європейську статистику. Аналіз показав, що частка електромобілів у нових реєстраціях зростає там, де є державні стимули, податкові пільги, розвинена зарядна інфраструктура та вищі доходи населення. Натомість подорожчання електроенергії знижує привабливість такого авто. Для України ці закономірності не працюють автоматично: додаються воєнні ризики, обмежений бюджет, залежність від імпорту вживаних машин і нерівномірне покриття зарядними станціями.

Перший сценарій — мінімальний. Він описує інерційний розвиток без масштабних державних програм: акцент лише на спрощенні регулювання та збереженні доступності імпорту. Мито, акциз і збір до Пенсійного фонду для електромобілів залишаються нульовими навіть після скасування пільги з ПДВ. За такого підходу у 2030 році «електрички» становитимуть лише 10–15% нових реєстрацій. Це найдешевший для бюджету варіант, але ринок фактично розвивається самотужки.

Другий, базовий сценарій передбачає зміну структури ринку за чотирма напрямками: зарядна інфраструктура, корпоративні автопарки, фінансові інструменти та достовірна інформація про стан батарей. Ключову роль тут відіграють державно-приватне партнерство у будівництві зарядних станцій, електрифікація службового транспорту та сертифікована діагностика тягової батареї. За помірного бюджетного навантаження частка електромобілів може сягнути 15–20% у 2030 році.

Третій, інтеграційний сценарій — найамбітніший. Він передбачає формування повноцінної екосистеми електричного транспорту з гармонізацією українського регулювання з європейськими нормами. У цьому разі частка електромобілів серед нових реєстрацій може досягти 30–35% до 2030 року.

Попри різницю між сценаріями, спільний для них чинник — економія на пересуванні. За методикою Інституту досліджень авторинку, найдешевшим залишається заряджання вдома вночі, тоді як бензинові та дизельні авто дорожчають швидше. Саме ця різниця у витратах формує природний попит на електротранспорт незалежно від обраної траєкторії.

Автор дослідження наголошує, що електромобілізацію не можна міряти лише кількістю машин на дорогах. До системи показників мають входити зарядна інфраструктура, корпоративний попит, стан батарей, бюджетна ефективність і розвиток циркулярної економіки. Саме ці параметри протягом наступних чотирьох років визначать, яким шляхом піде український ринок.