Експосол в РФ: Кремль хоче Донбас не заради шахт, а як плацдарм на Південь

Колишній надзвичайний і повноважний посол України в Росії Володимир Крижанівський заперечує поширене пояснення, ніби Кремль рветься на Донбас через тамтешні шахти. В інтерв'ю він зауважив, що Росія й сама має чималі запаси корисних копалин, тож українські родовища навряд чи є ключовим мотивом.

«Росіянам не потрібні українські шахти на Донбасі. Свого часу я відвідував місто Кемерово у Росії. Боже, скільки там запасів корисних копалин! Тому Донбас для ворога – це подальший плацдарм для захоплення Півдня України, який раніше годував Європу», – сказав дипломат.

Інший мотив, на який звертає увагу Крижанівський, — церковний. За його словами, для Володимира Путіна контроль бодай над однією з трьох українських лавр має особливе, майже фетишистське значення. Найдосяжнішою з них дипломат називає Святогірську, оскільки вона найближча до лінії фронту. Києво-Печерська, за його оцінкою, для російського керівництва недосяжна, а Свято-Успенська Почаївська розташована фактично на заході України.

«Крім того, для Путіна певну роль відіграє й церковна лінія. Це наче його фетиш. Він марить бажанням захопити бодай одну з трьох лавр, що є в Україні. Найближча від фронту – Святогірська. Києво-Печерська лавра для нього недосяжна, а Свято-Успенська Почаївська лавра дуже далеко, фактично Західна Україна», – заявив він.

Ці оцінки варто читати на тлі заяв, які вже доводилося перевіряти. 2 вересня 2026 року Путін оголосив про нібито взяття Святогірська на Донеччині, проте українська сторона це спростувала: Третій армійський корпус підтвердив, що місто залишається під контролем України. Отже, розмова про лаври — не абстракція, а спроба пояснити, чому офіційні заяви Кремля так часто випереджають реальний стан на полі бою.

Якщо дивитися на речі практично, то Донбас у цій логіці цікавить Москву не як джерело ресурсів, а як географічний трамплін. Це означає, що навіть повний контроль над регіоном не був би для Кремля кінцевою метою — радше проміжним пунктом на шляху далі. Для України та її партнерів такий погляд важливий хоча б тому, що змінює пріоритети: захист Півдня постає не окремим завданням, а продовженням оборони Донбасу.

Підсумок простий: причини війни не зводяться до шахт і руди. За версією Крижанівського, йдеться про стратегічний плацдарм і символічні цілі, і саме тому спроби звести все до економіки чи релігії окремо дають неповну картину.