ДНК-експертиза затягує поховання: історія матері з Миколаєва

Тетяна, мати оператора БпЛА 141-ї окремої бригади Дмитра Чупятова, від березня не має можливості провести сина в останню путь. Військовий зник під час виконання бойового завдання поблизу села Лісне на Дніпропетровщині. Востаннє жінка спілкувалася з ним 11 березня — він обіцяв зателефонувати після повернення з позицій, але дзвінка так і не було.

Згодом Тетяна побачила в соцмережах допис командира про загибель Дмитра. Побратими підтвердили, що чоловік загинув, однак офіційно його визнали зниклим безвісти. За даними командування Сухопутних військ ЗСУ, 12 березня гусеничний тягач МТ-ЛБ, у якому перебував боєць, уразив російський FPV-дрон. Тіло, ймовірно, належало Чупятову, евакуювали 15 березня. Проте для ідентифікації необхідна ДНК-експертиза, яку проводять у лікарні імені Мечникова в Дніпрі.

Процес ідентифікації тіл загиблих військових часто ускладнений через їхній стан і масштаб втрат, що може затягнутися на місяці або навіть роки. Юристка Ірина Цибко зазначає, що існують альтернативні способи підтвердження смерті: встановлення факту смерті за показаннями свідків або актами службового розслідування, а також оголошення особи померлою через шість місяців після події, якщо обставини не залишали шансів на виживання.

У червні кримінальне провадження щодо зникнення Дмитра внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тетяна отримала перші документи від судмедекспертів, але підтвердження, що тіло належить її сину, досі немає. Жінка каже, що хоче лише одного — поховати дитину як людину.