Ракетний голод для F-16: чому Україні бракує боєприпасів і що з цим робити

Активне залучення винищувачів F-16 до знищення реактивних безпілотників призвело до суттєвого виснаження арсеналу ракет. За словами Анатолія Храпчинського, директора з розвитку оборонного підприємства та офіцера Повітряних сил у резерві, саме на це й розраховував противник. Через брак ракет пілоти змушені іноді застосовувати вбудовану гармату M61 Vulcan — тактику, яка є значно ризикованішою, особливо проти невеликих і повільних цілей уночі.

Головним завданням української дипломатії, на думку експерта, має стати активізація переговорів із європейськими країнами, які експлуатують F-16 та F-35 і використовують американське озброєння. Мета — домогтися збільшення постачань таких ракет і стимулювати західних партнерів нарощувати виробництво. Адаптація ж ракет інших виробників під українські F-16 практично неможлива через технічні обмеження: американці просувають власні боєприпаси для своїх літаків. Хоча Храпчинський згадує приклади Туреччини, яка за ліцензією використовує власні ракети «повітря-повітря» та «повітря-поверхня», і Польщі з ліцензією на модернізацію F-16.

Альтернативним шляхом експерт називає прискорення закупівлі шведських винищувачів Gripen. Це дало б змогу отримати європейський літак, сумісний із європейськими ракетами класу MICA, що значно розширило б логістичні можливості. Водночас, щоб уникнути подібної кризи з боєприпасами після появи Gripen та Mirage, уже зараз потрібно вести переговори про нарощування виробничих потужностей для таких ракет.

F-16 перебувають на озброєнні України з літа 2024 року й стали ключовим елементом багаторівневої протиповітряної оборони, перехоплюючи дрони та крилаті ракети. Основний арсенал цих винищувачів — ракети середньої дальності AIM-120 AMRAAM та малої дальності AIM-9 Sidewinder. Саме їхня наявність сьогодні визначає ефективність кожного бойового вильоту.

Ситуація з дефіцитом ракет для F-16 демонструє, що війна на виснаження ведеться не лише на полі бою, а й у логістиці та дипломатії. Для України стратегічним рішенням може стати поєднання активних переговорів про постачання американських боєприпасів із прискореним переходом на європейські платформи, що дозволить уникнути залежності від одного виробника.