Дефіцит бензину в Росії перевищив 30%: що стоїть за цифрами

Російська нафтопереробна галузь, чия номінальна потужність оцінюється у 6,6 млн барелів на добу, зараз працює з серйозним навантаженням. За словами експерта Омельченка, падіння переробки сягає 3,8 млн барелів на добу, тоді як останніми роками країна переробляла 5,6–5,7 млн барелів. Це означає, що значна частина потужностей фактично випала з роботи.

Наслідок для споживачів уже відчутний: дефіцит бензину в Росії перевищує 30%, а в окремих регіонах, зокрема південних, бракує й дизельного пального. Для людей це не абстрактна цифра, а черги на АЗС, обмеження відпуску пального та зростання цін. Для економіки — ускладнення логістики, тиск на аграрний сектор і транспорт.

Ситуація з експортом додає невизначеності. Постачання сирої нафти за кордон зросло лише незначно — через труднощі з розширенням експорту та ураження терміналів і портів на Чорному й Азовському морях. Омельченко зазначає, що у травні–червні експорт був високим, а вже у липні почав знижуватися. Показово, що Росія з експортера нафтопродуктів перетворилася на їхнього імпортера.

Контекст пояснює масштаб: три з шести найбільших російських НПЗ, які виробляють дизельне пальне, у вересні були змушені суттєво скоротити або повністю зупинити виробництво через пошкодження від ударів безпілотників. Володимир Путін уже заявив, що громадянам слід готуватися до збереження дефіциту бензину через українські атаки на нафтопереробні заводи.

Отже, йдеться не про тимчасовий збіг обставин, а про структурний тиск на російський паливний ринок. Якщо переробка не відновиться, дефіцит і далі перекидатиметься на ціни, регіони та суміжні галузі — від транспорту до сільського господарства. Для України це означає, що удари по інфраструктурі дають вимірюваний економічний ефект, а для самої Росії — що проблема постачання пального стає внутрішньополітичним чинником.